Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.10.2025 р. № 5300/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) (далі – Товариство)
(…) щодо практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та в межах компетенції повідомляє наступне.

У своєму зверненні платник податків зазначив, що Товариство (…) на підставі рішення Міністерства економіки України про затвердження переліку суб’єктів господарювання, які набрали необхідну кількість балів для отримання грантів, щодо яких відсутній обсяг фінансування за рахунок бюджетних коштів та на підставі рішення ДЦЗ про надання гранту від (…) № (…) отримано грант в сумі (…) гривень на придбання обладнання.

За умовами гранту Товариство повинно працевлаштувати протягом
1 місяців 25 робітників. Умови гранту станом на 01.07.2025 по працевлаштуванню працівників виконано.

Обов’язковими умовами договору гранту є сплата протягом трьох років з дня отримання гранту податків, зборів (обов’язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) до бюджету України у розмірі отриманого гранту.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Які саме податки, збори, обов’язкові платежі включаються в погашення отриманого гранту: єдиний внесок, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, податок на додану вартість (далі – ПДВ), податок на прибуток підприємств?

2. Як погашення гранту відображається в структурі балансу Форма № 1-м, Звіті про фінансові результати Форма № 2-м?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Щодо першого питання

Щодо податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано
розділом ІV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу визначено перелік доходів, які не включаються до розрахунку місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підпунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема:

доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п. п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить
18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).

Відповідно до п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу,
є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹
підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету визначено ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок використовуючи ставку податку 18 відсотків, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору
5 відсотків, визначену в п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу,
що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно
до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108), та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Згідно з частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Враховуючи викладене, якщо юридичною особою – роботодавцем у звітному періоді виплачується дохід на користь працівників Товариства у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої) платнику податку відповідно до
умов трудового договору (контракту)  та/або суми винагород та інших
виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору, що визначаються відповідно до Закону № 108,
то сума таких виплат включається до фонду заробітної плати зазначених працівників та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою
18 відсотків та військовим збором 5 відсотків, а також є базою нарахування єдиного внеску.

Таким чином, дохід, нарахований юридичною особою, у тому числі за рахунок коштів отриманого гранту, на користь фізичних осіб (найманих працівників у вигляді заробітної плати або винагороди, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором, а також є базою нарахування єдиного внеску.

При цьому питання щодо погашення суми отриманого гранту за рахунок сплаченого податку на доходи фізичних осіб, військового збору і єдиного внеску, слід розглядати безпосередньо платником податків відповідно до умов отримання та погашення зазначеного гранту.

Щодо ПДВ

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та
підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з п.п. «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Правила формування податкових зобов’язань та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) визначено ст.ст. 187 і 201 Кодексу.

Згідно з п. 201.1, 201.7 і 201.10 ст. 201 Кодексу при здійсненні операцій
з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі
з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексі термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.3 ст. 198 Кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 Кодексу платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися
в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 Кодексу).

У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Враховуючи викладене, для цілей оподаткування ПДВ безпосередньо фінансування (грантові кошти), яке отримує платник, не є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема,
операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України. При отриманні платником гранту у вигляді грошових коштів, які за своєї фактичною сутністю не є оплатою вартості товарів/послуг, податкових наслідків з ПДВ,
у тому числі щодо складання податкових накладних, у платника не виникатиме.

В той же час таке фінансування може розцінюватись як оплата вартості товарів/послуг при умові, що в рахунок отриманих грантових коштів платник поставив або зобов’язаний поставити товари/послуги.

Загальне правило формування податкового кредиту передбачає включення особою, якій здійснюється постачання товарів/послуг, до складу податкового кредиту усіх сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів/послуг
у особи, яка здійснює таке постачання – платника ПДВ, незалежно від того,
для використання в яких операціях придбані такі товари/послуги
(в оподатковуваних чи неоподатковуваних ПДВ операціях, в межах власної господарської діяльності чи ні).

Отже, суми ПДВ, нараховані (сплачені) Товариством при придбанні, зокрема, обладнання (у тому числі за кошти, отримані як гранти), відносяться
до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих в ЄРПН постачальниками.

Якщо придбане обладнання, за яким суми податку були включені до складу податкового кредиту, призначене для використання в оподатковуваних ПДВ операціях або у господарській діяльності, то податкові зобов’язання з ПДВ
на підставі п. 198.5 ст. 198 Кодексу при придбанні такого обладнання за рахунок грантових коштів не нараховуються.

Щодо податку на прибуток підприємств

Бюджетним грантом, згідно з п.п. 14.1.277¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу, визнається цільова допомога у вигляді коштів або майна, що надаються на безоплатній і безповоротній основі за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, міжнародної технічної допомоги для реалізації проекту або програми у сферах культури, туризму та у секторі креативних індустрій, спорту та інших гуманітарних сферах у порядку, встановленому законом. Перелік надавачів бюджетних грантів визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно для застосування положень Кодексу щодо особливостей оподаткування бюджетних грантів, зокрема, для цілей податку на прибуток підприємств, необхідно дотримання двох умов одночасно:

1) відповідність цільової допомоги у вигляді коштів або майна, наданої платнику податку умовам наведеного вище визначення (п.п. 14.1.277¹ п. 14.1
ст. 14 Кодексу), зокрема, цільове спрямування, безоплатність, безповоротність, за рахунок бюджетних коштів або коштів міжнародної технічної допомоги для реалізації чітко визначеної програми або проекту у сферах культури, туризму та у секторі креативних індустрій, спорту та інших гуманітарних сферах;

2) надання такої цільової допомоги особою, включеною до переліку надавачів бюджетних грантів.

Перелік надавачів бюджетних грантів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2021 року № 867 «Про затвердження переліку надавачів бюджетних грантів» (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження
з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з отримання грантових коштів, які не належать до бюджетних грантів.

Отже, такі операції відображаються у бухгалтерському обліку згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Щодо другого питання

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями).

Отже, з питання щодо порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій з погашення отримання гранту, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Водночас кожен конкретний випадок стосовно оподаткування операцій,
у тому числі і тих, про які йдеться у зверненні, має розглядатися з урахуванням договірних умов і суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій, а також первинних (бухгалтерських) документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

______________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.