Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.10.2025 р. № 5351/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення  (    ) щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, громадянин (   ) з 21.02.2022 перебуває за кордоном України у період дії в Україні воєнного стану, тобто вже більше 183 днів протягом 2022 року, а також протягом 2023, 2024, 2025 року не перебував в Україні. Місце постійного проживання знаходиться в Республіці Кіпр, де з ним проживає і його родина. Донька навчається в школі на території Кіпру.

Платник не здійснює підприємницької діяльності на території України та не є фізичною особою – підприємцем (наразі представники (   ) вчиняють дії щодо вилучення запису Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по Рішенню (    ). Станом на дату звернення (    ) не перебуває в трудових відносинах з жодною юридичною особою, яка знаходиться в Україні, не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності та не є учасником (засновником) та/або керівником суб’єкта господарювання, який провадить свою господарську діяльність на території України, та останній раз був на території України 21.02.2022.

Натомість (    ) є засновником, директором та секретарем зареєстрованого в республіці Кіпр підприємства, має тісні економічні зв’язки з Республікою Кіпр.

У зв’язку з чим платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи вважається (    ) податковим резидентом України?

2. Якщо (    ) вважається таким, що втратив статус резидента України, то з якої дати слід вважати, що (     ) не є резидентом України?

Щодо першого та другого питань

Поняття «резидент» та умови, відповідно до яких платник податку може вважатися резидентом України, встановлено п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання
(ст. 29 Цивільного кодексу України).

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

При цьому постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом).

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, з лютого 2022 року та на дату надання звернення платник податків:

має місце проживання на території Кіпру;

перебуває із сім’єю за межами України більше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом зазначеного періоду;

центр життєвих інтересів знаходиться на Кіпрі (проживає сім’я, робота);

громадянин України;

був засновником юридичної особи – резидента, але зараз проводяться відповідні юридичні дії щодо виключення вказаної інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

не є фізичною особою – підприємцем.

Разом з тим у зверненні не наведено інформації щодо відсутності у платника податків на території України:

нерухомого майна;

центру життєвих інтересів (проживання батьків, тощо).

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 4 Модельної Конвенції ОЕСР статус фізичної особи визначається таким чином:

особа вважається резидентом тільки тієї Держави, в якій має доступне постійне житло. Причому важливо, щоб особа мала намір проживати в ньому постійно, а не з якоюсь конкретною метою, обмеженою в часі, що прямо зазначено у Коментарях до Модельної конвенції.

Якщо у фізичної особи є доступне постійне житло в обох Державах, така особа вважається резидентом тільки тієї Держави, з якою її особисті та економічні відносини ближчі (центр життєвих інтересів):

якщо Держава, в якій особа має центр життєвих інтересів, не може бути визначена, або якщо у неї немає постійного житла в будь-якій з цих Держав, вона вважається резидентом тієї Держави, в якій вона зазвичай проживає (критерій 183 днів);

якщо особа зазвичай проживає в обох Державах або в жодній з них, він вважається резидентом тільки тієї Держави, громадянином якої вона є.

Відтак, під час оцінки статусу податкової резидентності враховуються, зокрема (але не виключно), такі фактори, як: постійне житло, кількість днів перебування в певній країні протягом року, «центр життєвих інтересів» та громадянство.

Таким чином, за умови, якщо фізична особа має у власності нерухоме майно, відкриті банківські рахунки, реєстрацію місця проживання, тощо, то така особа може бути визнана податковим резидентом України.

Слід зазначити, що всі критерії визначення податкового резидентства аналізуються у сукупності, а кожен окремий випадок розглядається на підставі наданих документів та підтверджень з урахуванням усіх обставин та підстав.

Одночасно зауважуємо, що фізична особа самостійно визначає свій резидентський статус на підставі п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Крім того, положення Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, із змінами, внесеними відповідним Протоколом, ратифікованим Законом України від 30 жовтня
2019 року № 243-ІХ, який набрав чинності 28.11.2019 (далі – Конвенція) поширюються на «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції) та поширюються на податки, одним з яких, зокрема, в Україні, є «податок на доходи фізичних осіб» (ст. 2 Конвенції).

У розумінні Конвенції термін «особа» означає фізичну особу (п. 1 ст. 3 Конвенції).

Критерії щодо визначення резиденції осіб, на яких поширюються положення Конвенції, встановлено ст. 4 (Резидент) Конвенції.

Таким чином, слід зазначити, що у загальному порядку положення Конвенції відповідно до основної мети цього двостороннього міжнародного договору – уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків, на які поширюються Конвенція, встановлюють правила оподаткування доходів (прибутків) осіб, які підпадають під її дію, залежно від виду доходу, які отримуються такими особами, та податкового статусу (резиденції) цих осіб.

З огляду на те, що згідно з загальновизнаними правилами податковий статус (резиденція) конкретної особи визначається національним (внутрішнім) законодавством кожної з Договірних Держав – учасниць Конвенції, критерії резиденції, визначені ст. 4 Конвенцією, використовуються виключно в цілях застосування відповідних положень цього двостороннього міжнародного договору, а не для визначення податкового статусу (резиденції) відповідної особи, як такої.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

.