Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.10.2025 р. № 5355/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення від (      ) щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомляє, що є податковим резидентом України. У 2024 році отримала дохід у вигляді винагороди від іноземної компанії (     ).

З вказаної винагороди компанією (     ) було утримано та сплачено податок (     ) у розмірі 31,2 відс., що підтверджується довідкою, виданою компанією (    ).

Однак, згідно із законодавством Індії, видача таких довідок контролюючим органом не передбачена, і отримати їх офіційним шляхом неможливо. Єдиним можливим документальним підтвердженням є довідки від компанії (    ) щодо нарахованих доходів та оплачених податків.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи може платник податків при декларуванні доходів, отриманих у                   2024 році з Індії, подати як підтвердження сплати податків в Індії довідки та документи від компанії (    ), у зв’язку з неможливістю отримання довідки від контролюючого органу Індії?

2. Чи буде у такому випадку врахована сплачена в Індії сума податку (     ) при обчисленні податкових зобов’язань в Україні?

3. Яким чином платнику податків належним чином задекларувати та підтвердити такі доходи і сплату податків аби утримати подвійного оподаткування?

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податків
є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження
в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є, зокрема іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. 170.11.1 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім, випадків, визначених цим підпунктом.

Згідно з п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Відповідно до п.п. 170.11.4 п. 170.11 ст. 170 Кодексу сума податку з іноземного доходу платника податку – резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України.

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Кодексу).

Також зазначений дохід є об’єктом оподаткування військовим збором
(п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить 5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу, згідно з п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу якої платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок  з таких доходів.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) передбачено ст. 179 Кодексу.

Форма податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкція щодо її заповнення затверджена наказом Міністерства фінансів України
від 02.10.2015 № 859 із змінами.

Враховуючи викладене, у разі якщо фізичною особою – резидентом України отримується дохід з джерел за межами України, то такий дохід включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

При цьому фізична особа зобов’язана подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року.

Разом з тим, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ст. 3 Кодексу).

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Індія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал, підписана 07.04.1999, внесеними відповідним Протоколом, ратифікованим Верховною Радою України 20.09.2001 (Закон України № 2737-III), який набрав чинності 28.10.2001 (далі – Конвенція), застосовуються до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції) та поширюється існуючі в Договірних Державах податки, одним з яких, зокрема в Україні, є «прибутковий податок з громадян», у Індії – «прибутковий податок, включаючи додатковий податок» (п. 3 ст. 2 Конвенції).

Правила уникнення Договірними Державами (Україною та Індією) подвійного оподаткування доходів особи – резидента України при визначенні його податкових зобов’язань в Україні встановлено ст. 24 (Усунення подвійного оподаткування) Конвенції.

З урахуванням положень законодавства України, що стосується звільнення податку, сплаченого на території за межами України (які не будуть суперечити положенням цієї статті), на індійський податок, що сплачується за індійським законодавством і цією Конвенцією, безпосередньо або шляхом вирахувань з прибутку, доходу або капіталу дозволяється кредит проти українського податку, стосовно прибутку, доходу або капіталу, що стягуються згідно з українським законодавством. У будь-якому такому випадку кредит не повинен перевищувати ту частину українського податку (який визначається до надання вирахування), який стосується прибутку, доходу або капіталу, які можуть оподатковуватись в Індії (п. 3 ст. 24 Конвенції).

Враховуючи викладене, згідно зі ст. 24 Конвенції при визначенні податкових зобов’язань в Україні щодо оподаткування українським податком (зазначеним у ст. 2 Конвенції) фізичної особи, яка у розумінні Конвенції є резидентом України і отримує дохід, право на оподаткування якого згідно з відповідними положеннями Конвенції має Індія, повинен враховуватись відповідний індійський податок (зазначений у ст. 2 Конвенції), утриманий з цього доходу.

При цьому відповідно до п. 3 ст. 24 Конвенції при зарахуванні фізичній особі, яка є резидентом України, індійського податку сума цього податку не повинна перевищувати суму українського податку, тобто податку, нарахованого податковому резиденту України згідно з правилами, встановленими українським податковим законодавством.

Слід зазначити, що положення ст. 24 Конвенції є аналогічними відповідним положенням Кодексу, зокрема, ст. 13 (Усунення подвійного оподаткування) Кодексу, які встановлюють правила зарахування податків, сплачених платниками податків – резидентами України, з іноземних доходів.

Так, відповідно до п. 13.4 ст. 13 Кодексу суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Кодексом.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 Кодексу).

Статтею 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-ІV «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, які видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

З 2002 року Україна приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів вчиненої в Гаазі 5 жовтня 1961 року, яка набрала чинності для України 22.12.2003 (далі – Гаазька Конвенція) (Закон України від 10 січня 2002 року № 2933 «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів»).

Відповідно до ст. 2 Гаазької Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Абзацом першим ст. 3 Гаазької Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Таким чином, документи, які видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, яка здійснюється шляхом проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Враховуючи зазначене, з метою зарахування податків та зборів, сплачених у Індії, платник податків зобов’язаний отримати від упованоженого органу Індії довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації шляхом проставлення апостиля компетентним органом Індії та супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Одночасно заважуємо, що відповідно до п.п. «h» п. 1 ст. 3 Конвенції термін «компетентний орган» означає стосовно Індії - Міністерство фінансів (відділ прибутків) або його повноважного представника.

Разом з тим, якщо фізичною особою – резидентом України не надається зазначена довідка, то відсутні законодавчі підстави для врахування індійського податку при обчисленні податку на доходи фізичних осіб з іноземного доходу, отриманого таким резидентом.

При цьому слід зазначити, що положення Конвенції не поширюються на військовий збір, тобто сплата збору здійснюється у повному обсязі.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.