Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.10.2025 р. № 5381/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

 

 

 

Індивідуальна податкова консультація

 

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду              звернень Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації   щодо практичного застосування окремих норм законодавства стосовно зберігання пального, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України                 (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своїх зверненнях Товариство зазначає, що воно під час провадження господарської діяльності має у користуванні паливозаправник (вантажний транспортний засіб призначений для перевезення та розливу рідкого пального, автомобільний паливозаправник являє собою вантажівку з цистерною (ємністю) та паливороздавальним/паливозливним спеціальним обладнанням). Товариство використовує паливозаправник з метою власного споживання, а саме для перевезення пального до місць заправки наявних транспортних засобів та будівельних машин на об’єктах – будівельних майданчиках, де безпосередньо здійснюються будівельно-монтажні роботи з залученням техніки.

Товариство зазначає, що воно не є платником акцизного податку, а паливозаправник використовує лише для переміщення на митній території України власного пального виключно для потреб власного споживання.

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1. Якщо на кінець дня/протягом доби в ємності паливозаправника після зливу/заправки  пального  в  баки  техніки  залишається  пальне,  то  чи потрібно

отримувати ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання?

2. Якщо необхідно отримувати ліцензію на право зберігання пального, то на яку адресу її отримувати? Оскільки Товариство не має єдиної виробничої бази для розміщення усієї техніки, яку паливозаправники, які перебувають у постійному русі під час перевезення пального для заправки зазначеної техніки підприємства, заправляють її на будівельних майданчиках майже по всій території країни, - то єдиним варіантом для Товариства залишається залишається його юридична адреса в житловому приватному багатоповерховому будинку?

3. Якщо потрібно отримувати ліцензію, то як це фізично зробити за умов відсутності законодавчо врегульованого зазначеного питання?

 

До зазначених питань

Частиною першою ст. 1 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) визначено, що:

зберігання пального - надання послуг та/або діяльність, пов'язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (пункт 32 частини першої статті 1 Закону № 3817);

місце зберігання пального - об'єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування (пункт 48 частини першої статті 1 Закону № 3817).

Відповідно до частини другої ст. 1 Закону № 3817 термін «пальне» вживається у значенні, наведеному у Кодексі.

У п. п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші

товари, зазначені у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 3817 зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Відповідно до частини другої ст. 28 Закону № 3817 суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.

Суб'єкт господарювання має право зберігати власне пальне та пальне, що належить іншому суб'єкту господарювання, без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідну ліцензію (частина третя ст. 28 Закону № 3817).

Отже, якщо транспортний засіб використовується для переміщення пального, а не його зберігання певний час у певному місці, де наявні об’єкти оподаткування, обов’язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому транспортному засобі у Товариства не виникає. Водночас у разі зберігання пального у транспортному засобі (бензовозі) певний час у певному місці, що використовується Товариством на праві власності або користування, необхідно отримати ліцензію на право зберігання пального, де наявні об’єкти оподаткування.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).