Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.10.2025 р. № 5400/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питань визначення бенефіціарності нерезидента, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, заявник є підприємством, що займається селекцією, виробництвом та продажем насіння сільськогосподарських культур, зокрема, кукурудзи, ріпаку та сої на території України.

Сорти (гібриди, лінії) належать нерезидентам, відповідно заявник сплачує роялті за використання об’єкта інтелектуальної власності, а не за використання насіння (імпорт або інші операції з насінням).

По деяким сортам/гібридам відбулась передача прав на сорти на глобальному рівні внаслідок злиття компаній. Як наслідок, права на сорт перейшли від французької компанії до німецької компанії. В Україні перереєстрація даних сортів не проводилась, тобто, відповідно до даних українських реєстрів права на вказані сорти формально належать французькій компанії.

Враховуючи викладене вище, заявник запитує:

1. Які документи необхідно подавати нерезиденту в якості підтвердження бенефіціарності (фактичної власності) отримувача роялті в описаній ситуації?

2. В якій формі необхідно подавати вказані в п. 1 документи, яким чином та хто може засвідчувати копії документів нерезидента (форма засвідчення тощо)?

Щодо питань 1 – 2

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Кодексу якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

В Україні застосування правил міжнародного договору регламентоване положеннями ст. 103 Кодексу.

Згідно із п. 103.3 ст. 103 Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки:

зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики в операції з такої передачі, та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов'язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв'язку із здійсненням операції з такої передачі.

Якщо нерезидент - безпосередній отримувач доходу з джерелом походження з України не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу, під час виплати такого доходу застосовуються положення міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу. У випадку, передбаченому цим абзацом, обов'язок доведення того, що нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу покладається на такого нерезидента або на нерезидента, який звертається із заявою до контролюючого органу про повернення зайво утриманого податку.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 Кодексу).

Отже, для застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку нерезиденту необхідно надати довідку яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

При цьому для визнання особи фактичним отримувачем (бенефіціарним власником) доходу необхідна наявність документів, які підтверджують, що нерезидент є кінцевим отримувачем таких виплат.

Кодексом не передбачений виключний перелік документів, які підтверджують статус бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу, а також особливості подання та засвідчення таких документів.

Такими документами можуть виступати ліцензії, договори, офіційні листи компетентних органів, документи, що підтверджують наявність правових підстав для отримання вигоди від доходу та визначення подальшої його економічної долі, а також інші документи, які підтверджують такий статус.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).