Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.10.2025 р. № 5439/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 та п.п. «в» п.п. 69.41.3 п.п. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (     ) (далі – Товариство) від (   ), щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні, платник податків зазначив, що Товариство має намір укласти зі страховою компанією договір добровільного медичного страхування працівників. В договорі буде зазначено, що страхова виплата здійснюється Медичному закладу (лікувально-профілактичному, спортивно-оздоровчому, іншому закладу) у порядку та строки обумовлені в договорі про співпрацю між Страховиком та Медичним закладом.

Строк дії договору 1 рік. Страховим випадком за договором є понесення витрат на отримання застрахованою особою медичної допомоги.

Сума страхових платежів за договором добровільного медичного страхування, що буде сплачуватися (   ) за власний рахунок в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати працівнику.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи відповідає вищезазначений договір п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу? Чи вірно, якщо страхова виплата здійснена Медичному закладу (лікувально-профілактичному, спортивно-оздоровчому, іншому закладу) є виплатою закладам охорони здоров’я?

2. Враховуючи умови договору, чи може платник податків застосовувати пільгу по податку на доходи фізичних осіб і військовому збору?

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов’язаного з об’єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Законом України від 18 листопада 2021 року № 1909-IX «Про страхування» (далі – Закон № 1909) передбачено, зокрема, що страхувальник – це особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства (п. 68 частини першої ст. 1 Закону № 1909).

Застрахована особа – фізична особа, визначена страхувальником у договорі страхування, життя, здоров’я, працездатність та/або пенсійне забезпечення якої є об’єктом страхування за договором страхування (п. 15 частини першої ст. 1 Закону № 1909).

При цьому страхова премія (страховий платіж, страховий внесок) – це плата у грошовій формі за страхування, яку страхувальник зобов'язаний сплатити страховику згідно з договором страхування (частина перша ст. 1 Закону № 1909).

Згідно з частиною першою ст. 89 Закону № 1909 страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування – це договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, пов'язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 жовтня 2002 року № 385 затверджено Перелік закладів охорони здоров'я, п. 1 якого передбачено перелік лікувально-профілактичних закладів. Але вказаний перелік не містить спортивно-оздоровчих закладів.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підпунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у
п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2
ст. 164 Кодексу, зокрема сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за договорами добровільного медичного страхування сплачена будь-якою особою – резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються роботодавцем – резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку та/або за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати такому працівнику (п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Пунктом 167.1 ст. 167 Кодексу передбачено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику(крім випадків, визначених у пп. 167.2-167.5 ст. 167 Кодексу).

Відповідно до п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу платниками військового збору є особи, визначені
п. 162.1 ст. 162 Кодексу.

Об’єктом оподаткування військовим збором, для платників, зазначених
у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Згідно з п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу ставка військового збору для платників, зазначених
у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного
п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету здійснюються у порядку, встановленому у
ст. 168 та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Щодо першого та другого питань

Дохід у вигляді страхових внесків, що сплачуються роботодавцем – резидентом за свій рахунок за договорами добровільного медичного страхування платників податку в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати працівника не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку за умови, що безпосередньо договір добровільного медичного страхування відповідає вимогам, передбаченим п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, страхова виплата у разі настання страхового випадку, здійснюється страховою компанією на користь закладу охорони здоров’я.

Тобто, якщо договір, за яким страхова виплата здійснюється на користь юридичних осіб, які не є закладами охорони здоров’я, то такий договір не вважається договором добровільного медичного страхування, що підпадає під дію п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а отже пільга з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, яка передбачена п.п. «в» п.п. 164.2.16
п. 164.2 ст. 164 Кодексу та 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, у такому випадку не застосовується.

Одночасно зауважуємо, що з питання віднесення медичного закладу до закладу охорони здоров'я доцільно звернутися до Міністерства охорони здоров'я України

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.