Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.10.2025 р. № 5488/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків з податку на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України при здійсненні операції з покупки цінних паперів, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє наступне.

Як зазначено у зверненні, Банк планує здійснювати придбання боргових цінних паперів, емітованих урядами інших країн (США та Німеччини).

Таке придбання планується здійснювати у нерезидентів, метою такого інвестування є як отримання процентних доходів так і отримання прибутку від подальшого продажу. Контрагентами Банку можуть виступати іноземні банки, в портфелі яких знаходяться такі боргові цінні папери.

При цьому планується, що всі операції з продажу боргових цінних паперів за допомогою відповідної електронної платформи, їх рух, облік і зберігання в депозитарній установі, будуть здійснюватись за межами митної території України.

Банк запитує:

1. Чи слід вважати джерелом походження з України доходи (прибуток) нерезидента від здійснення продажу ним українському резиденту боргових цінних паперів, за умов якщо об’єкт продажу – цінні папери знаходяться за межами митної території країни, такі цінні папери емітовані урядом США та Німеччини і не мають жодного відношення до емітентів з України; продаж, рух, депозитарний облік і зберігання цінних паперів (майна) буде здійснюватись за межами митної території України?

2. Чи розповсюджуються правила, визначені п. 103.7 ст. 103 Кодексу на операції з придбання резидентом іноземних боргових цінних паперів, які передбачають виплату процентного доходу, з метою звільнення від оподаткування прибутку нерезидента від продажу таких цінних паперів українському нерезиденту? Чи достатньо буде отримати витяг з міжнародного каталогу «Internatinal Bank Identifier Code» для звільнення від оподаткування можливого прибутку нерезидента від продажу боргових цінних паперів українській юридичній особі?

3. У зв’язку з можливістю отримувати довідки, що підтверджують податкову резидентність контрагента в електронному вигляді згідно норм п.п. 39.2.1.2¹  п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, чи можуть такі довідки застосовуватись для цілей ст. 103 Кодексу. Чи повинні такі довідки мати також апостиль у електронному вигляді, у тому випадку якщо апостилювання паперових документів передбачено умовами Гаазької Конвенції, що скасовує вимоги легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року?

Щодо питання 1

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, зборів і митних платежів, регулюються нормами Кодексу, Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування (п. 1.1 ст. 1 розділу І Кодексу).

Згідно з п. 5.2 ст. 5 Кодексу у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок стосовно порядку оподаткування операцій, що здійснюються платником податку, має розглядатися за умови чіткої деталізації усіх обставин та договірних умов таких операцій, а також первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Заявником надається загальна інформація щодо операції з покупки цінних паперів без уточнення даних стосовно чи знаходяться такі цінні папери в обігу на фондовій біржі.

У зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення, виходячи із загальних норм податкового законодавства щодо порушених питань.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Підпунктом «е» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу встановлено, що  доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України є, зокрема, прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження наступних інвестиційних активів:

цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав у статутному капіталі юридичних осіб резидентів, крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. «а» п.п. 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 цього Кодексу;

акцій, корпоративних прав, часток в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи), крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. «а» п.п. 141.4.11 п.  141.4 ст. 141 Кодексу.

Отже, виплата доходу на користь нерезидента при здійсненні операції з покупки Банком боргових цінних паперів у банків – нерезидентів підпадає під об’єкти оподаткування нерезидента, визначені п.п. «е» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Враховуючи викладене вище, доходи нерезидента, отримані від здійснення операцій з продажу нерезидентом боргових цінних паперів підлягають оподаткуванню податком на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Щодо питань 2 - 3

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначений ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 Кодексу застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно із абзацом другим п. 103.2 ст. 103 Кодексу застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 цієї статті.

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених у пунктах 103.5, 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Пунктом 103.5 ст. 103 Кодексу встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року (далі – Гаазька Конвенція) остання поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються:

a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів  прокуратури,  секретаря  суду або судового виконавця;

b) адміністративні документи;

c) нотаріальні акти;

d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Відповідно до ст. 2 Гаазької Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.

Частина перша ст. 3 Гаазької Конвенції встановлює, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого ст. 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Тобто, офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого засвідчення шляхом консульської легалізації.

Частина друга ст. 3 Гаазької Конвенції вказує, що дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 851 – IV «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Статтею 38 Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» встановлено, що електронні довірчі послуги не можуть визнаватися недійсними лише через те, що вони надані відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері електронних довірчих послуг в іноземних державах.

Інформація про сайт, на якому можна перевірити дійсність апостилю, розміщується на самому апостилі.

Крім того, на сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права розміщено інформацію щодо держав, якими запроваджено електронні реєстри, з активними посиланнями на їх реєстри (https://bit.ly/3mrlgiE).

Відповідно до п. 9 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 № 282/20595 (далі – Порядок № 296/5), нотаріус приймає для вчинення нотаріальних дій електронні документи та паперові копії електронних офіційних документів, що видані уповноваженими органами іноземних держав з проставленим на них електронним апостилем.

Перевірка дійсності електронного апостилю на вказаних документах здійснюється за реєстрами країн – учасниць Гаазької Конвенції, відомості про які містяться на офіційному вебсайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права та/або за посиланням на електронний апостиль, наданий особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

Після перевірки електронного апостилю нотаріус роздруковує з відповідного вебсайту документ з електронним апостилем та здійснює заходи, передбачені п. 10 глави 7 розділу І Порядку № 296/5, а саме на копіях (фотокопіях) документів проставляється відмітка «Згідно з оригіналом» з проставленням дати, підпису нотаріуса.

Таким чином, застосування міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування в частині звільнення від оподаткування або зменшення ставки податку по операціям із продажу Банку боргових цінних паперів банками – нерезидентами дозволяється тільки за умови надання банком - нерезидентом довідки, яка підтверджує, що банк - нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, яка видана компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни.

Одночасно повідомляємо, що для цілей застосування ст. 103 Кодексу довідка може надаватися  в електронному вигляді, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, з проставленим на ній електронним апостилем, вважатиметься належним чином легалізованою за умови нотаріального засвідчення електронного апостилю та перекладу довідки у відповідності до вимог глави 8 розділу ІІ Порядку № 296/5 та слугуватиме підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України.

При цьому, оскільки  п. 103.7 ст. 103 Кодексу встановлений порядок підтвердження резидентності банка - нерезидента при здійсненні операцій щодо виплати процентів, то на операції з продажу банком - нерезидентом боргових цінних паперів дія вказаної норми не розповсюджується.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).