Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.10.2025 р. № 5503/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ________ організації Товариства ________ (далі – Організація) щодо окремих питань оподаткування неприбуткових організацій, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно зі зверненням Організація є громадською організацією, що створена Товариством Червоного Хреста України, та внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Як повідомляється, прийнятим конференцією Організації, яка є її вищим керівним органом, нею буде безпосередньо здійснюватися діяльність з ремонту побутових виробів та предметів особистого вжитку.

Під час здійснення своєї статутної діяльності Організація планує надавати платні послуги вразливим категоріям населення, а саме: послуги згідно з               КВЕД 95.29 (ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку).

Доходи (прибутки), отримані від надання цих послуг, планується використовувати для фінансування видатків на утримання Організації, реалізації мети, завдань та напрямів діяльності, визначених її положенням.

  З огляду на викладене у зверненні Організації поставлено таке запитання для надання індивідуальної податкової консультації:

чи не буде здійснення безпосередньо Організацією підприємницької діяльності з ремонту інших побутових виробів і предметів особистого вжитку за умови дотримання вимог, визначених абзацом другим п.п. 133.4.1 та             п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, порушенням податкового законодавства та підставою для покладання на неї зобов’язань і застосування щодо неї заходів, передбачених п.п. 133.4.3 та п.п. 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу?

 

У пункті 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Зокрема, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком
на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4            ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2             п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Водночас п. 133.4 ст. 133 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану застосовується з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Так, зокрема, до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам пункту 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені громадські об’єднання.

Порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об’єднань визначає Закон України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об’єднання» (зі змінами) (далі – Закон № 4572).

При цьому зауважимо, що особливості регулювання суспільних відносин у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення окремих видів громадських об’єднань можуть визначатися іншими законами (частина третя ст. 2 Закону № 4572).

Відносини, пов'язані з діяльністю Товариства Червоного Хреста України  (далі – Товариство), регулює Закон України від 28 листопада 2002 року             № 330-ІV «Про Товариство Червоного Хреста України» (зі змінами) (далі – Закон № 330), який визначає його правовий статус та правові засади діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону № 330 Товариство є всеукраїнською добровільною громадською гуманітарною організацією.

Як встановлено ст. 2 Закону № 330, законодавство України про Товариство Червоного Хреста України та про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала ґрунтується на Конституції України, Женевських конвенціях про захист жертв війни від 12 серпня               1949 року та Додаткових протоколах до них, складається з інших міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Закону України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала в Україні», Закону № 330 та інших прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Товариство – єдине в Україні Національне товариство Червоного Хреста, що діє на всій території України, створює місцеві організації, через які здійснює свою діяльність відповідно до Статуту Товариства та Закону № 330 (ст. 5 Закону № 330).

Товариство та його місцеві організації з моменту їх державної реєстрації набувають статусу юридичної особи відповідно до законодавства України           (ст. 10 Закону № 330).

Відповідно до ст. 18  Закону № 330 товари та матеріальні цінності, які надходять, у тому числі і з-за кордону, Товариству, його органам та місцевим організаціям як гуманітарна чи доброчинна допомога, тобто без мети одержання прибутку, розподіляються і використовуються Товариством, його органами та місцевими організаціями виключно безоплатно для виконання статутних завдань Товариства.

Як передбачено ст. 23 Закону № 330, з метою виконання своїх статутних завдань Товариство, його органи та місцеві організації можуть здійснювати необхідну господарську діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ та організацій із статусом юридичної особи, а також заснування підприємств у порядку, встановленому законодавством.

Прибутки, одержані підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у власності Товариства, його органів та місцевих організацій, використовуються виключно на виконання статутних завдань Товариства, враховуючи адміністративно-господарські витрати, пов’язані з діяльністю Товариства, його органів та місцевих організацій.

Товариство, його органи та місцеві організації, а також створені (засновані) ним підприємства, установи та організації зобов'язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність відповідно до законодавства, зареєструватись у встановленому порядку в податкових органах. Зазначені юридичні особи обліковують кошти для господарської діяльності(як в національній, так і в іноземній валюті) на окремих банківських рахунках (ст. 24 Закону № 330).

Тож Організація у статусі неприбуткової організації може здійснювати діяльність та отримувати доходи у межах профільного Закону № 330 за умови, що отримані доходи такої неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами Організації, без розподілу доходів або їх частини серед засновників (учасників), членів такої Організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

При цьому на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану           не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів для фінансування видатків, не пов’язаних із реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Отже, оскільки згідно із профільним Законом № 330 здійснення необхідної господарської діяльності може здійснюватися Організацією у статусі неприбуткової організації шляхом створення госпрозрахункових установ та організацій із статусом юридичної особи, а також заснування підприємств у порядку, встановленому законодавством, то проведення безпосередньо Організацією підприємницької діяльності, у тому числі з ремонту інших побутових виробів і предметів особистого вжитку, що здійснюється на комерційній основі, суперечить сутності поняття неприбуткової організації та призведе до порушення Організацією вимог           п. 133.4 ст. 133 Кодексу для перебування у Реєстрі.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених у                  п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4
розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру, із визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до п.п. 133.4.3 та п.п. 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).