Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.10.2025 р. № 5529/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

                                  

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення фізичної особи – підприємця (  ), щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомляє, що є найманим працівником на повну ставку та з серпня 2025 року зареєстрований фізичною особою – підприємцем на загальній системі оподаткування (доходи за серпень 2025 року не отримував). Крім того, з 01 вересня 2025 року є платником єдиного податку другої групи.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи зобов'язана фізична особа – підприємець, що перебуває на загальній системі оподаткування, сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) за серпень 2025 року?

2. Чи зобов'язана фізична особа – підприємець, яка є платником єдиного податку другої групи та одночасно найманим працівником, сплачувати за себе єдиний внесок?

3. Чи зобов’язана фізична особа – підприємець, що перебуває на загальній системі оподаткування, подавати річну декларацію за той місяць 2025 року, в якому платник не отримував дохід (прибуток) від підприємницької діяльності?

4. Як правильно подавати звітність по єдиному внеску платнику, що перебуває на загальній системі оподаткування, і платнику єдиного податку, якщо фізична особа – підприємець не зобов’язана сплачувати єдиний внесок?

5. Чи потрібно повідомляти контролюючий орган про сплату єдиного внеску роботодавцем?

6. Чи повинна фізична особа – підприємець сплачувати єдиний внесок за місяці, коли роботодавець не сплатить мінімальний розмір єдиного внеску за найманого працівника?

7. Яку мінімальну суму єдиного внеску визначити та як і в які строки відобразити у звітності по єдиному внеску, якщо роботодавцем сплачено страховий внесок у розмірі менше мінімального страхового внеску?

8. Яким чином фізична особа - підприємець повинна контролювати сплату роботодавцем єдиного внеску за неї?

Щодо першого, другого, п’ятого, шостого, восьмого  питань.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня
2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Згідно з частиною першою ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є:

роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464);

фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464);

Базою нарахування єдиного внеску є:

для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464);

для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464);

для фізичних осіб – підприємців (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464).

Мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини першої статті 1 Закону
№ 2464).

Частиною п'ятою статті 8 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі
22 відсотки до визначеної статтею 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Водночас, частиною шостою статті 4 Закону № 2464 встановлено, що особи, зазначені, зокрема у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець, яка має основне місце роботи звільняється від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таку особу у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Крім того, подання фізичними особами – підприємцями додаткових документів щодо інформування контролюючого органу про працевлаштування та сплату єдиного внеску роботодавцем чинним законодавством не передбачено.

 

Щодо третього – четвертого, сьомого питань.

Крім того, згідно з частиною другою ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема:

своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску;

подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону
№ 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Кодексом.

Разом з тим п. 49.2 ст. 49 Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Загальна система оподаткування

Форма декларації про майновий стан і доходи та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Інструкція), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, із змінами. При цьому додатки є складовою частиною податкової декларації. Додатки заповнюються та подаються виключно за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься у цих додатках (п. 2 розділу II Інструкції).

Отже, якщо протягом звітного періоду фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування не вела таку діяльність та не отримувала дохід від вказаної діяльності, проте має інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, то вона подає податкову декларацію та
додаток ЄСВ 1 «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» до неї, у якому всі графи прокреслює.

У разі якщо протягом звітного періоду особа, яка провадить незалежну професійну діяльність не вела таку діяльність та не отримувала дохід від вказаної діяльності і не має інших доходів з джерел їх походження з України та іноземних доходів, то у неї не виникає обов'язку щодо подання податкової декларації та додатка ЄСВ 1 «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» до неї.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності

Фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування подають податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи - підприємця (далі – Декларація) за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку», зі змінами (далі – Наказ № 578).

Згідно з приміткою 10 до Декларації невід’ємною частиною Декларації є Додаток 1, який подається та заповнюється фізичними особами –
підприємцями – платниками єдиного податку першої – третьої груп, відповідно до пп. 296.2 та 296.3 ст. 296 Кодексу, та які є платниками єдиного внеску відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464. Додаток 1 не подається та не заповнюється зазначеними платниками, за умови дотримання ними вимог, визначених частинами четвертою та шостою ст. 4 Закону № 2464, що дають право на звільнення таких осіб від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть подавати Додаток 1 виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець, яка має основне місце роботи звільняється від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таку особу у розмірі не менше мінімального страхового внеску. При цьому Додаток 1 до Декларації не заповнюється та не подається.

Разом з тим, якщо роботодавцем у звітному періоді єдиний внесок нараховувався та сплачувався у розмірі менше мінімального страхового внеску, то така фізична особа – підприємець зобов’язана самостійно визначити базу нарахування за такі місяці у розмірі не менше мінімальної заробітної плати та сплатити єдиний внесок у сумі, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, а також відобразити у графі 2 п. 9 Додатка 1 до Декларації.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.