Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.10.2025 р. № 5541/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваші звернення від (    ) та надіслане листом з (     ), щодо практичного використання норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У своєму звернені платник податків повідомила, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи, основний вид діяльності є Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування (КВЕД 69.20).

Платник податків на підставі укладеного договору поставки відвантажив товар покупцю – юридичній особі, яка перебуває на загальній системі оподаткування. Станом на (    ) заборгованість не погашена у зв’язку з незадовільним фінансовим станом покупця.

На звернення покупця розглядається питання підписання договору прощення боргу покупцю з одночасним списанням дебіторської заборгованості в обліку у фізичної особи – підприємця.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. У разі прощення фізичною особою – підприємцем дебіторської заборгованості покупцю, чи виникатиме дохід для оподаткування єдиним податком?

2. Враховуючи, що розрахунок за відвантажені товари (роботи, послуги) при прощенні заборгованості покупцю не буде здійснено у грошовій формі, чи виникатиме у фізичної особи – підприємця обов’язок перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначено в п. 291.6 Кодексу?

3. Які податкові наслідки можуть виникнути у фізичної особи – підприємця, з врахуванням норм Кодексу, здійснюючи таку операцію з прощення боргу на користь покупця – юридичної особи, яка перебуває на загальній системі оподаткування?

Щодо першого питання

Згідно з п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 глави 1 розділу XIV Кодексу.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Порядок обліку доходів визначений у п. 296.1 ст. 296 Кодексу, яким передбачено, що фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Такий облік може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Водночас слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України
від 26.11.2020 № 728 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579» з 01 січня
2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Проте зміни, запроваджені з 01.01.2021 не скасовують обов’язку дотримуватися платниками єдиного податку першої - третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної
особи - підприємця на підставі первинних документів у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 Кодексу, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно з п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший п. 44.1 ст. 44 Кодексу).

Статтею 5 Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положеннями Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексу і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, згідно з п. 4 Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженим наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» від 08.10.1999 № 237, зі змінами та доповненнями) (далі ‒ П(С)БО 10):

дебітори ‒ юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів;

дебіторська заборгованість ‒ це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Відповідно до п. 5 П(С)БО 10 дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Разом з цим, підставою для списання дебіторської заборгованості у бухгалтерському обліку є визнання її безнадійною.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Так безнадійною заборгованістю визнається заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує
25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв’язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією;

и) заборгованість фізичної особи, яка залишилася непогашеною перед іпотекодержателем після здійснення згідно із ст. 36 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо законом або договором передбачено, що після завершення такого позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником – фізичною особою основного зобов’язання є недійсними;

і) заборгованість особи за договором про споживчий кредит або іншим договором, анульована згідно з пп. 12 і 16 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, у разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, така заборгованість визнаватиметься безнадійною.

Враховуючи зазначене, безнадійна дебіторська заборгованість не підлягає оподаткуванню за ставкою єдиного податку, на якій фізична особа – підприємець – платник єдиного податку перебуває на дату її списання.

Щодо другого та третього питань

Відповідно до п. 291.6 ст. 291 Кодексу платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Згідно з п.п. 14.1.10 п. 14.1 ст. 14 Кодексу бартерна (товарообмінна) операція – господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.

Грошова форма розрахунку - це розрахунок коштами як у готівковій (формі грошових знаків) так і безготівковій формі (записів на рахунках у банках).

Негрошові форми розрахунку – це різні способи погашення взаємних фінансових зобов’язань без використання коштів. До таких розрахунків належать, зокрема, бартерні операції, розрахунки векселями, договір переуступки прав вимоги, зарахування зустрічних вимог, тощо.

Таким чином, розрахунки шляхом списання безнадійної дебіторської заборгованості на підставі укладеного договору є забороненими для фізичних
осіб – підприємців – платників єдиного податку, оскільки такі розрахунки відносяться до негрошових, а отже позбавляє права фізичну особу – підприємця застосовувати спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.