X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.10.2025 р. № 5590/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю «  » (далі – Товариство) від №  щодо надання індивідуальної податкової консультації (далі – звернення), надіслане листом              від  №  (вх. ДПС № від), керуючись положеннями статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до тексту звернення Товариство здійснює діяльність у сфері торгівлі.

Враховуючи викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання (в контексті звернення):

Чи є обов’язковим застосування РРО/ПРРО при оплаті коштів Покупцем за придбаний товар шляхом безготівкового переказу з використанням сервісу «Інтернет-банкінг» з банківського рахунку у форматі IBAN на поточний рахунок Товариства у форматі IBAN?

У відповідності до Закону України «Про платіжні послуги» розрахункові рахунки відкриваються банками небанківським надавачам платіжних послуг для виконання ними платіжних операцій, а тому вказання Товариством у зверненні про надання покупцю реквізитів свого розрахункового рахунку є не коректним, оскільки суб’єкти господарювання (далі – СГ) в розумінні вказаного закону можуть мати лише поточні (відкриті у банках) та платіжні рахунки (відкриті у небанківських надавачів платіжних послуг).

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО / ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265) та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Дія Закону №265 поширюється на усіх СГ, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі ІІ цього Закону.

Зокрема, у статті 3 Закону №265 встановлено обов’язок СГ проводити розрахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО / ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Обов’язок застосування РРО / ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначені у законодавстві, у тому числі у нормах його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.

До таких винятків належить, зокрема, встановлене пунктом 2 статті 9 Закону №265 право не застосовувати РРО / ПРРО при виконанні банківських операцій.

Слід зазначити, що банківські операції здійснюються виключно банками.

Водночас зазначене право втрачається у випадку приймання оплати за товар (роботи, послуги) у спосіб, відмінний від зазначеного в пункті 2 статті 9 Закону №265.

Враховуючи викладене, та як відповідь на питання повідомляємо, що у разі надання Товариством споживачу для оплати за товар реквізитів свого рахунку, і самостійного здійснення оплати таким споживачем з їх використанням (шляхом переказу коштів замовниками через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку, Інтернет – банкінг, а також у разі проведення розрахунків через платіжний термінал та/або ПТКС, які належать банку), то у такому випадку застосування РРО / ПРРО не є обов’язковими, оскільки оплата товарів буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операцій.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.