Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.10.2025 р. № 5594/ІПК/99-00-21-01-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатом розгляду звернення Товариства про надання роз’яснення щодо порядку податкового обліку та оподаткування операцій, що здійснюються управителем майна та установником управління майном у межах договору управління сонячною електростанцією,  керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ) в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації полягає в складності застосування  окремих положень податкового законодавства та у необхідності формування чіткого розуміння обсягу податкових обов’язків.

Як зазначено у зверненні, фізична особа – підприємець, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та перебуває на другій групі платників єдиного податку, є власником сонячної електростанції. Підприємець передає цю електростанцію товариству з обмеженою відповідальністю, яке перебуває на сплаті інших податків і зборів, встановлених ПКУ, та має ліцензію на продаж електроенергії споживачу, в управління на підставі договору управління майном.

З огляду на викладене, Товариство просить надати роз’яснення з наступних питань:

1. Які дії відносно податкового обліку повинно вчинити Товариство при укладанні договору управління майном, зокрема: які документи та повідомлення подаються до ДПС відносно договору та майна, яке передане в управління?

1.1. Чи потрібно подавати окрему податкову звітність по управлінню майном та повідомлення 20-ОПП при передачі (отриманні) майна?

1.2. Кому зі сторін належить дохід від продажу надлишків електроенергії, отриманий на спеціальний рахунок управителя, та хто нараховує амортизацію СЕС?

2. Чи може Товариство, яке перебуває на загальній системі оподаткування, співпрацювати за договором управління майном з фізичною особою- підприємцем (далі –  ФОП) на спрощеній системі оподаткування другої групи, що є активним споживачем, без податкових наслідків як для себе так і для ФОП та які податки нараховуються кожною зі сторін і коли мають бути сплачені у межах такого договору:

при продажу електроенергії, виробленої об’єктом управління (сонячною електростанцією);

при виплаті доходу установнику управління;

при виплаті винагороди управителю?

2.1 Чи виникають у ТОВ-управителя на загальній системі оподаткування, платника податку на додану вартість (далі – ПДВ) , враховуючи, що за договором він діє від свого імені та у ФОП-установника управління, який перебуває на спрощеній системі оподаткування та не є платником ПДВ, податкові зобов’язання?

Загальні положення щодо договорів управління майном визначені главою 70 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (частина перша статті 1029 ЦКУ).

Установником управління є власник майна (частина перша статті 1032 ЦКУ).

Управителем може бути суб’єкт підприємницької діяльності (частина перша статті 1033 ЦКУ).

Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Довірча власність на отримане в управління нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості виникає з моменту її державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (частина друга статті 1029 ЦКУ).

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права, крім майнових прав інтелектуальної власності, та інше майно (частина перша
статті 1030 ЦКУ).

Договір управління нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, майбутнім об’єктом нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню (частина друга статті 1031 ЦКУ).

Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов’язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку (частина третя статті 1030 ЦКУ).

Щодо питань 1 та 1.1

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів регулює ПКУ.

Пунктом 63.3 статті 63 розділу II ПКУ встановлено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Згідно з пунктом 64.6 статті 64 розділу II ПКУ на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 розділу V ПКУ,  а саме крім договорів управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону), на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені ПКУ.

ПКУ для договорів управління майном встановлені особливості оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ).

Для цілей оподаткування платником ПДВ є особа – управитель майна, яка веде окремий податковий облік з ПДВ щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном (підпункт 5 пункту 180.1 статті 180 розділу V ПКУ).

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтями 181 та 182 розділу V ПКУ встановлено умови для реєстрації особи платником ПДВ в обов’язковому порядку та за добровільним рішенням.

Враховуючи норми пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ, платником ПДВ в обов’язковому порядку реєструється особа, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг (пов’язаних із виконання договору), що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування ПДВ).

Добровільна реєстрація особи як платника ПДВ є її правом, а не обов’язком.

Процедури реєстрації платником ПДВ особи – управителя майна, яка веде окремий податковий облік з ПДВ щодо господарських операцій, пов’язаних із використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном, визначено Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Взяття на облік договору здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна як платника податків – відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

Процедури взяття на облік управителя майна встановлено Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі – Порядок № 1588).

Підставою для взяття на облік договору згідно з пунктом 3.6 розділу III Порядку № 1588 є прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію платником ПДВ управителя майна та отримання документів, визначених пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 1588.

Для взяття на облік договору управління майном управитель майна подає одночасно із реєстраційною заявою платника ПДВ (форма № 1-ПДВ) до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку такі документи:

заяву за формою № 1-ОПП;

копію договору управління майном (договір управління нерухомим майном має бути нотаріально посвідченим).

Тобто взяття на облік договору управління майном здійснюється після прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію управителя майном платником ПДВ.

Документи, подані для взяття на облік договору управління майном, повертаються контролюючим органом управителю майна, якщо до заяви за формою № 1-ОПП не додано реєстраційну заяву платника ПДВ
(форма № 1-ПДВ) або за результатами розгляду реєстраційної заяви платника ПДВ контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника ПДВ
(пункт 4.11 розділу IV Порядку № 1588).

Відповідно до пункту 2.4 розділу ІІ Порядку № 1588 управителю майна при взятті на облік договору управління майном присвоюється реєстраційний (обліковий) номер платника податків (9-значний податковий номер), який використовується для сплати податків, виконання прав та обов’язків платника податків за договором окремо від власної діяльності.

Управителю майна за декількома договорами управління майном податковий номер видається на кожний із зазначених договорів при взятті їх на облік згідно з Порядком № 1588.

У разі взяття на облік договору управління майном контролюючий орган за основним місцем обліку/державна податкова інспекція, яка є структурним підрозділом контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків, формує довідку про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань за формою
№ 34-ОПП (пункт 3.11 розділу III Порядку № 1588).

Після взяття на облік договору управління майном відомості про нього включаються до Реєстру договорів про спільну діяльність, договорів управління майном та угод про розподіл продукції.

Отже, у відповідь на порушене у зверненні питання 1 повідомляємо, що в контролюючих органах обліковуються лише ті договори управління майном, за якими здійснюються операції з постачання товарів/послуг, які пов’язані з використанням майна, отриманим в управління за договорами управління майном, і які підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з розділом V ПКУ, та стосовно яких подані заяви для взяття на облік в органах ДПС і для реєстрації платником ПДВ.

Договори управління майном, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені ПКУ, у контролюючих органах не обліковуються. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку у контролюючих органах та виконує обов’язки платника податків самостійно.

Об’єктами оподаткування є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.

Згідно з пунктом 8.4 розділу VIII Порядку № 1588 заява про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою  № 20-ОПП (далі – заява № 20-ОПП, об’єкт оподаткування) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У заяві № 20-ОПП надається інформація про всі об’єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Під час надання заяв № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації, яка надається про об’єкт оподаткування.

Принцип укрупнення інформації не застосовується під час надання інформації про об’єкти рухомого та нерухомого майна, які підлягають реєстрації у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера (наприклад, у заяві № 20-ОПП надається інформація і про земельну ділянку, і про об’єкт нежитлової нерухомості, що розташований на такій земельній ділянці).

Отже, у відповідь на порушене у зверненні питання 1.1 повідомляємо, що управитель майна за договорами управління майном має повідомити контролюючий орган про майно, яке передане йому в управління та обліковується на окремому балансі, шляхом подання заяви № 20-ОПП у порядку, встановленому пунктом 63.3 статті 63 розділу II ПКУ та розділом VIII
Порядку № 1588.

Щодо питання 1.2

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з абзацом першим підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Кодекс не містить положень щодо окремого обліку результатів діяльності за договорами управління майном з метою оподаткування податком на прибуток підприємств.

Отже, дохід від продажу надлишків електроенергії, отриманий на спеціальний рахунок управителя, та нарахування амортизації майна (СЕС згідно зі зверненням), переданого в управління, відображається таким управителем в окремому обліку згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Винагорода за управління майном враховується управителем майна (платником податку на прибуток підприємств) при визначенні фінансового результату до оподаткування такого платника податку згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

При цьому питання бухгалтерського обліку підприємством – управителем операцій за договором управління майном належать до компетенції Міністерства фінансів України.

 

Щодо питання 2

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1
розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (абзац перший пункту 291.3 статті 291 розділу XIV ПКУ).

Відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 розділу XIV ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Водночас, нормами пункту 291.5 статті 291 розділу XIV ПКУ визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої – третьої груп.

Згідно з підпунктом 1 пункту 292.1 статті 292 розділу XIV ПКУ доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначений пунктом 292.3 статті 292 розділу XIV ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (пункт 292.6 статті 292
розділу XIV ПКУ).

Відповідно до підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 розділу XIV ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої – четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з главою 1 розділу XIV Кодексу.

При цьому статтею 165 розділу IV ПКУ встановлено перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, дохід фізичної особи – підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до ПКУ(підпункт 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 розділу IV ПКУ).

Підпунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з
розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпункті 165.1.36 пункту 165.1 статті 165, підпунктах 3 і 4 пункту 170.13¹ статті 170 розділу IV ПКУ т