Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.10.2025 р. № 5667/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо порядку складання податкових накладних та формування податкового кредиту і, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Підприємство виконує функції оператора системи передачі електроенергії (далі – ОСП). Іншим платником податку – постачальником послуг балансування (далі – ППБ) укладено з ОСП договір приєднання в цілому до Договору про участь у балансуючому ринку (далі – Договір).  

У окремих періодах ОСП було сформовано та надано ППБ акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії, які, зокрема, містять суму припинення взаємних зобовʼязань (взаємозаліку, неттінгу). ППБ не було погоджено і не підписано такі акти та було ініційовано спір (відповідно до умов Договору).

ОСП було складено зведені податкові накладні на суму взаємозаліку, зазначену у акті, натомість ППБ було складено відповідні податкові накладні на суму меншу, ніж зазначена у акті (на самостійно розраховану суму).

Умовами Договору  передбачено, що до вирішення спору, ініційованого ППБ,  щодо розрахунків (актів), наданих ОСП, обсяг і вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними у акті.

Враховуючи вищевикладене, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи правомірно ППБ було складено і зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкові накладні на суму взаємозаліку, яка є меншою, ніж зазначена у відповідному акті; чи має право ОСП на формування податкового кредиту на підставі таких податкових накладних;

2) чи зобовʼязаний ППБ скласти і зареєструвати в ЄРПН податкові накладні на суми взаємозаліку, зазначені у відповідних актах?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 − 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила агрегації, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків визначено Правилами ринку, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (далі − Правила ринку).

Згідно з пунктом 5.14.10 глави 5.14 розділу V Правил ринку врегулювання сторонами взаємних зобов'язань за Договором здійснюється шляхом неттінгу на умовах, викладених у Правилах ринку та Договорі.

Врегулювання сторонами своїх взаємних зобов’язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії здійснюється шляхом неттінгу на умовах, викладених у Правилах ринку та договорі про врегулювання небалансів електричної енергії (пункт 5.17.7. глави 5.17 розділу V Правил ринку).

Неттінг – припинення учасниками ринку електричної енергії зобов’язань шляхом зарахування взаємних зобов’язань та однорідних грошових вимог таких учасників, яке здійснюється згідно з Правилами ринку та на умовах договорів про врегулювання небалансів електричної енергії та про участь у балансуючому ринку (пункт 1.1.2 глави 1.1 розділу I Правил ринку).

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності,  інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX ПКУ.

Пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ визначено, що тимчасово,
до 01 січня 2028 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та/або послуги із зменшення навантаження відповідно до Закону України
від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, нараховують плату за абонентське обслуговування, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 розділу V ПКУ, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2028 року.

У разі якщо операції, визначені пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, мають безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку:

покупцям – платникам податку – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ протягом такого місяця;

покупцям – особам, не зареєстрованим платниками податку, – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведену податкову накладну з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ протягом такого місяця.

Для цілей пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Під поняттям «касовий метод» для цілей оподаткування ПДВ розуміється метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (підпункт 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VІІІ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших зазначених у зверненні нормативно-правих актів, опису питання, договірних умов і фактичних обставин, наведених у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

Податкова накладна, складена постачальником за операцією з постачання товарів/послуг, дані якої не відповідають первинним документам, складеним за операцією, є такою, що складена з порушенням норм ПКУ, не дає змоги ідентифікувати здійснену операцію, а тому не може бути підставою для формування податкового кредиту покупцем.

Щодо питання 2

З урахуванням наданої у зверненні інформації щодо умов Договору, а
саме що у разі ініціювання ППБ спору по розрахунках, наданих ОСП, до вирішення такого спору обсяг і вартість електричної енергії визначається за даними,
зазначеними у акті ОСП, ППБ зобовʼязаний нарахувати податкові зобов’язання та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну (зведену податкову накладну) на суму взаємозаліку (неттінгу) як іншого виду компенсації вартості товарів/послуг, відображену у такому акті, у тому числі якщо такий акт ППБ не погоджено.

Така зареєстрована в ЄРПН податкова накладна може бути підставою для формування податкового кредиту ОСП (за умови дотримання інших правил формування податкового кредиту, встановлених ПКУ).

Врегулювання питань господарських правовідносин між суб’єктами господарювання не належить до компетенції Державної податкової служби України.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.