Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.10.2025 р. № 5694/ІПК/99-00-21-01-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатом розгляду звернень на отримання індивідуальної податкової консультації заявника про надання роз’яснення окремих норм законодавства щодо розміру середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі, та керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ) в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації полягає в численній судовій практиці з порушеного питання.

Заявник просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

«1. Виходить що для підприємця на загальній системі оподаткування, щоб не втратити ліцензію на торгівлю алкоголем саме оподаткований дохід має бути 2 мін зп. адже, згідно закону про обіг спирту?

2. Хто має право на 1,5 МЗП згідно закону про обіг спирту?

3. Щодо Закону № 4536. На підприємстві працюють продавці підакцизної продукції, а також продавці не підакцизних товарів. Підвищувати зарплату до рівня 12-16 тис. грн. потрібно тільки тим працівникам, які продають підакцизні товари чи всім працівникам підприємства: адміністрації і продавцям-консультантам, які не мають відношення до підакцизних товарів?

4. Чи може ФОП на загальній системі оподаткування брати працівників в Аутстафінговій компанії? З яким окладом?»

З 1 жовтня 2025 року набрали чинності зміни до Закону України                          від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Так, згідно з частиною тринадцятою статті 42 Закону № 3817 розмір середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним, має становити не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Розрахунок розміру середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, здійснюється відповідно до даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, шляхом ділення сумарно нарахованої заробітної плати, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів платника податків, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, на кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення).

Щодо питань 1, 2

Вимоги щодо розміру середньої щомісячної заробітної плати працівників суб’єкта господарювання у розмірі 1,5 МЗП застосовуються, до суб’єкта господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі підакцизними товарами, якщо всі його місця роздрібної торгівлі підакцизними товарами, на які отримано ліцензію, знаходяться за межами населених пунктів - адміністративних центрів областей і м. Києва та м. Севастополя на відстані від 50 кілометрів та які мають торговельні зали площею до 500 метрів квадратних.

А у випадку, якщо у суб’єкта господарювання є хоча б одне місце роздрібної торгівлі, яке не відповідає одночасно цим критеріям, до нього застосовується вимога щодо розміру середньої щомісячної заробітної плати / загального місячного оподатковуваного доходу – не менше 2 розмірів МПЗ, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

При визначенні показників, зазначених абзацом третім частини тринадцятої статті 42 Закону № 3817 застосовуються показники, які відображені у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), заповнені відповідно до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (далі – Порядок), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2015 за № 111/26556 (зі змінами), а саме:

сума нарахованої заробітної плати – рядок 1.1 розділу І Розрахунку;

сума оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів платника податків – рядок 1.3 розділу                          І Розрахунку;

сума допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України – рядок 1.4 розділу І Розрахунку;

кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення) – рядок 103 Розрахунку.

Тобто, для розрахунку розміру середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, сума показників рядків 1.1, 1.3, 1.4 розділу І Розрахунку ділиться на кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення) – рядок 103 Розрахунку.

 

Щодо питання 3

Законом № 3817 не визначено категорію працівників, щодо яких застосовуються вимоги щодо розміру середньої щомісячної заробітної плати та не передбачено обов’язку суб’єктів господарювання подавати інформацію про таких працівників органам ДПС.

Крім того, відповідно до вимог Закону № 3817 ліцензія надається суб’єктам господарювання, а не його відокремленим підрозділам, які у розумінні Закону України від 09 січня 2025 року № 4196-ІХ «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» не є суб’єктами господарювання.

Отже, вимоги щодо розміру середньої щомісячної заробітної плати розповсюджуються на всіх працівників суб’єкта господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі підакцизними товарами, а не тільки до працівників, що безпосередньо працюють у місці такої  роздрібної торгівлі підакцизними товарами.

Щодо питання 4

          Згідно з пунктом 3 статті 39 Закону України від 05 липня 2012 року
№ 5067-VI «Про зайнятість населення» суб'єкт господарювання може здійснювати наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у фізичних осіб на підставі укладеного договору між суб'єктом господарювання та фізичною особою про надання послуг.

        Отже, чинним законодавством передбачається можливість виконання працівниками суб’єкта господарювання, направленими у розпорядження фізичної особи – підприємця на підставі відповідної угоди, функцій (роботи), визначених вказаною угодою з надання персоналу.

        Трудові відносини громадян регулюються, зокрема Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП).

        Згідно з абзацом першим статті 21 КЗпП трудовий договір з нефіксованим робочим часом – це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов'язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.

        Відповідно до статті 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

        Статтею 19 Конституції України визначено, зокрема, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 19¹.1 статті 19¹ ПКУ визначено функції контролюючих органів, зокрема, контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, встановлено статтею 177 ПКУ.

Фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи (пункт 177.7
статті 177 ПКУ).

Таким чином та зважаючи на положення КЗпП, фізична особа, яка направлена на роботу до фізичної особи – підприємця іншим суб’єктом господарювання на підставі договору аутстафінгу не може бути допущена до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця – фізичної особи – підприємця.

Тобто у разі укладання трудових договорів з зазначеними фізичними особами фізична особа – підприємець як податковий агент має виконати усі функції, визначені ПКУ щодо нарахування, утримання, сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету за рахунок доходу у вигляді заробітної плати працівників та зазначити такий дохід у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Крім того, відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення про Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 року № 903, основним завданням Міністерства економіки України є забезпечення формування та реалізація, зокрема державної політики у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу.

Таким чином, питання правомірності укладання платником податку на загальній системі оподаткування договору аутстафінгу з суб’єктами господарювання, що перебувають в трудових відносинах з іншими суб’єктами господарювання (аутстаферами), не належить до компетенції Державної податкової служби України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).