Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.10.2025 р. № 5757/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо зменшення податку на прибуток підприємств на суму податку, сплаченого за межами України, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Як зазначено у зверненні, товариством укладений договір з резидентом Республіки Узбекистан, в рамках якого протягом року було надано консультаційні послуги з питань виробництва, контролю якості, реалізації ПЕТ – преформи та ковпачків із поліетилену, ручок (тримачів) для перенесення ПЕТ – пляшок.

На адресу нерезидента було надано оригінал довідки про підтвердження статусу податкового резидента, яка не була прийнята податковим органом Республіки Узбекистан у зв’язку із відсутністю апостилю.

У зв’язку із вищевказаним, при виплаті доходу на адресу товариства – заявника контрагент – нерезидент планує утримати «податок на репатріацію» в розмірі 20%.

Заявник запитує:

1. Чи правомірно, з метою повноти оподаткування товариство враховує суму утриманого «податку на репатріацію доходу» від експорту консультаційних послуг за ставкою 20%, утриманого у джерела виплати – Республіка Узбекистан, по рядку 16.1 додатка ЗП до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств?

2. Чи повинна бути завірена  апостилем довідка податкового органу Республіки Узбекистан щодо утримання «податку на репатріацію доходу» по ставці 20% в момент його виплати?

Щодо питання 1

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Кодексу доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об'єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.

Згідно із п. 13.4 ст. 13 Кодексу суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 141.4.9 п. 141.4 ст. 141 Кодексу суми податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб’єктами господарювання за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за правилами, встановленими цим розділом.

Розмір зарахованих сум податку з іноземних джерел протягом податкового (звітного) періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду.

Не підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобов’язань такі податки, сплачені в інших країнах:

податок на капітал/майно та приріст капіталу;

поштові податки;

податки на реалізацію (продаж);

інші непрямі податки незалежно від того, підпадають вони під категорію прибуткових податків чи оподатковуються іншими податками згідно із законодавством іноземних держав.

Зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку здійснюється за умови подання письмового підтвердження контролюючого органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів.

Угода між Україною і Республікою Узбекистан про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна (далі – Угода), яка ратифікована Законом України № 201/95- ВР від 02.06.1995, підписана 10.11.1994, набрала чинності 25.07.1995 і застосовується до «осіб, які є резидентами однієї чи обох Договірних Держав» (п. 1 ст. 1 Угоди).

Податками, на які поширюються положення Угоди, зокрема в Україні, є «податок на доход підприємств» (п. 3 ст. 2 Конвенції).

Конвенція регулює податкові аспекти, та не містить положень щодо спрощення процедури легалізації документів.

Таким чином, у разі якщо юридична особа – резидент України – платник податку на прибуток підприємств отримує дохід з джерел в Республіці Узбекистан, то підставою для зарахування сум сплаченого податку на території Республіки Узбекистан з такого доходу є довідка про суми сплаченого податку та базу або об'єкт оподаткування, легалізована у встановленому порядку.

При цьому сума податку, сплаченого платником за кордоном протягом звітного періоду, визначається шляхом перерахунку  іноземної валюти до гривні, виходячи з офіційного курсу Національного банку України на дату сплати такого податку за кордоном за умови дотримання вимог ст. 13 та п.п. 141.4.9 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Крім того, сума податку з прибутку, отриманого з іноземних джерел та сплаченого протягом року за кордоном таким платником, не може перевищувати суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, що підлягає сплаті в Україні за такий звітний рік.

Сума перевищення податку, сплаченого за кордоном, над сумою податкового зобов'язання за такий звітний період не враховується у зменшення податкових зобов'язань з цього податку у наступних звітних періодах.

Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (із змінами і доповненнями).

Зменшення нарахованої суми податку на прибуток на суму податку, сплаченого платником за кордоном, відображається у додатку ЗП до Декларації, а саме у рядку 16.1 «Сума податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачений суб'єктами господарювання за кордоном, яка зараховується під час сплати ними податку в Україні в розмірі, який не перевищує суми податку, що підлягає сплаті таким платником протягом такого звітного (податкового) періоду». Зазначений показник враховується у рядку 16 «Зменшення нарахованої суми податку» Додатка ЗП до Декларації та з відповідним перенесенням до Декларації.

Щодо питання 2

Пунктом 13.5 ст. 13 Кодексу встановлено, що для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Враховуючи, що українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами виконавчої влади, то для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник повинен надати контролюючому органу легалізовану в установленому порядку Довідку, яка супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Статтею 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року (далі – Гаазька Конвенція) остання поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються:

a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів  прокуратури,  секретаря  суду або судового виконавця;

b) адміністративні документи;

c) нотаріальні акти;

d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Відповідно до ст. 2 Гаазької Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.

Частина перша ст. 3 Гаазької Конвенції встановлює, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого ст. 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Тобто, офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого засвідчення шляхом консульської легалізації.

Частина друга ст. 3 Гаазької Конвенції вказує, що дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 851 – IV «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Статтею 38 Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» встановлено, що електронні довірчі послуги не можуть визнаватися недійсними лише через те, що вони надані відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері електронних довірчих послуг в іноземних державах.

Інформація про сайт, на якому можна перевірити дійсність апостилю, розміщується на самому апостилі.

Крім того, на сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права розміщено інформацію щодо держав, якими запроваджено електронні реєстри, з активними посиланнями на їх реєстри (https://bit.ly/3mrlgiE).

Відповідно до п. 9 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 № 282/20595 (далі – Порядок № 296/5), нотаріус приймає для вчинення нотаріальних дій електронні документи та паперові копії електронних офіційних документів, що видані уповноваженими органами іноземних держав з проставленим на них електронним апостилем.

Перевірка дійсності електронного апостилю на вказаних документах здійснюється за реєстрами країн – учасниць Гаазької Конвенції, відомості про які містяться на офіційному вебсайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права та/або за посиланням на електронний апостиль, наданий особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

Після перевірки електронного апостилю нотаріус роздруковує з відповідного вебсайту документ з електронним апостилем та здійснює заходи, передбачені п. 10 глави 7 розділу І Порядку № 296/5, а саме на копіях (фотокопіях) документів проставляється відмітка «Згідно з оригіналом» з проставленням дати, підпису нотаріуса.

Таким чином, довідка для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, вважатиметься належним чином легалізованою для прийняття її в Україні за умови, що оригінал довідки містить апостиль, передбачений статтею 4 Гаазької Конвенції, вона перекладена відповідно до законодавства України та нотаріально засвідчена.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).