Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.10.2025 р. № 5808/ІПК/99-00-04-01-03 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Підприємства щодо справляння екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах (далі – Екологічний податок) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Підприємство без надання підтверджуючих документів повідомило, що тимчасово (менше року) розміщує на своїй території утворені в процесі господарської діяльності відходи (відпрацьовані акумулятори, зношені шини, люмінесцентні лампи) для подальшої їх передачі іншим суб’єктам господарювання, з якими укладені договори на видалення та утилізацію відходів. Такі суб’єкти господарювання мають ліцензії та дозволи на здійснення операцій з оброблення відходів для подальшої обробки або відновлення відходів. Послуги з видалення та утилізації відходів сплачуються за рахунок Підприємства.

З огляду на викладене вище, Підприємство запитує:

Чи зобов’язане підприємство сплачувати екологічний податок за такі відходи?

Особи, під час провадження діяльності яких здійснюється, зокрема, розміщення відходів в розумінні захоронення відходів, у тому числі на території України у спеціально відведених для цього місцях, на використання яких отримано дозволи уповноважених органів, визнаються платниками Екологічного податку (підпункт 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Кодексу).

Положення Кодексу узгоджено із нормами Закону України від 20 червня 2022 року № 2320-IX «Про управління відходами» (далі – Закон), у якому термін «захоронення відходів», за яким у осіб виникає податковий обов’язок платника Екологічного податку, охоплює операції з «розміщення відходів на поверхні чи під поверхнею (підземне) землі у спосіб, що не становить загрози здоров’ю людей та навколишньому природному середовищу і не передбачає подальше оброблення відходів» (стаття 1 Закону).

Таким чином, податкові зобов’язання з Екологічного податку виникають у суб’єкта господарювання, який здійснює розміщення (захоронення) відходів в значенні підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Кодексу та статті 1 Закону, а  Підприємство, яке тільки тимчасово зберігає утворені в процесі своєї господарської діяльності відходи (відпрацьовані акумулятори, зношені шини, люмінесцентні лампи), не є платником Екологічного податку.

Водночас, оскільки під час зберігання, зокрема на поверхні землі, можуть утворюватися речовини та сполуки, що не підлягають подальшому обробленню як відходи, але які можуть становити загрозу здоров’ю людей та навколишньому природному середовищу, Підприємству доцільно звернутися за отриманням дозволу з оброблення відходів у порядку, встановленому статтями 41-43 Закону.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).