Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.10.2025 р. № 5834/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення (     ) щодо практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та в межах компетенції повідомляє наступне.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що починаючи
з 04 березня 2022 року по 02 березня 2023 року разом зі своєю сім’єю проживав на території (   ). Його донька була зарахована да 1-Б класу початкової школи. У травні між платником та () укладено трудовий договір. Платнику 07.06.2022 року Управлінням з питань обслуговування громадян районної адміністрації (   ) видано повідомлення про зареєстрований податковий ідентифікаційний номер.

З 02.03.2023 року платник податків разом з дружиною та донькою проживав на території (   ), що підтверджується копією сторінок паспорта громадянина України із відмітками про в’їзд до (   ), копією дозволу на роботу та копією Договору оренди житла. Донька платника відвідує освітні заклади, що підтверджується відповідними документами. Платник податку та його дружина отримали статус податкового резидента для цілей оподаткування за 2023 та 2024 податкові роки, що підтверджується листом (    ) податкового агентства.

Платник зазначає, що починаючи з 27 червня 2022 року та станом на дату подання запиту втратив будь-які особисті та економічні зв’язки з Україною та не здійснює жодної економічної чи трудової діяльності на її території.  Крім того, платник не має у власності рухомого або нерухомого майна на території України.

Платником податку (   ) припинено статус фізичної особи – підприємця в Україні, про що (    ) до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань було внесено відповідний запис.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є (  ) за наведених у зверненні фактичних обставин та документів з 22.08.2022 таким, що не відповідає критеріям податкового резидента України?

2. Чи є (   ) з 22.08.2022 до 01.09.2023 податковим резидентом Федеративної Республіки Німеччини?

3. Чи є (   ) з 01 вересня 2023 року податковим резидентом Канади?

Щодо першого питання.

Визначення резидентського статусу фізичних осіб є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів особи згідно з нормами Кодексу.

Нерезиденти – фізичні особи, які не є резидентами України (п.п. «в»
п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Поняття «резидент» встановлено п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, відповідно до якого фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Водночас місцем проживання фізичної особи згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. При цьому фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-1V «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання – житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

При цьому постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

Одночасно зауважуємо, що підтвердження факту перебування на митній території України не менше 183 днів є інформація з Бази даних, яка надається у порядку, визначеному Положенням про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон, виїхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 вересня 2022 року № 614.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Водночас, якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України (абзац четвертий п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Отже, якщо громадянин за жодним з критеріїв, визначених абзацами                 першим – четвертим п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не може бути визнаним резидентом України, то така особа може вважатися нерезидентом.

Слід зазначити, що всі критерії визначення податкового резидентства аналізуються у сукупності, а кожен окремий випадок розглядається на підставі наданих документів та підтверджень з урахуванням усіх обставин та підстав.

Одночасно зауважуємо, що до повноважень контролюючого органу не відносить функція визначення резидентського статусу фізичної особи, тобто фізична особа самостійно визначає його на підставі п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Щодо другого та третього питання

Крім того, положення Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, ратифікованої Законом України № 449/95-ВР від 22.11.1995, яка набрала чинності 04.10.1996 (далі – Угода), поширюються на «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Угоди) та на податки, одним з яких, зокрема, в Україні, є «прибутковий податок з громадян» (п. 3
ст. 2 Угоди).

У розумінні Угоди термін «особа» означає фізичну особу (п. 1 ст. 3 Угоди).

Критерії щодо визначення резиденції осіб, на яких поширюються положення Угоди, встановлено ст. 4 (Резидент) Угоди.

 

Українсько-канадські податкові відносини грунтуються на підставі Конвенції між Україною і Канадою про уникнення подвійного          оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходів і майна (Конвенцію ратифіковано Законом №339/96-ВР від 12.07.1996) (далі Конвенція) та застосовуються «до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції).

У розумінні Конвенції термін «особа» означає фізичну особу (п. 1 ст. 3 Конвенції).

Критерії щодо визначення резиденції осіб, на яких поширюються положення Конвенції, встановлено ст. 4 (Резидент) Конвенції.

Таким чином, слід зазначити, що у загальному порядку положення Угоди та Конвенції відповідно до основної мети цих двосторонних міжнародних договорів – уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків, на які поширюються Угода та Конвенція, встановлюють правила оподаткування доходів (прибутків) осіб, які підпадають під їх дію, залежно від виду доходу, які отримуються такими особами, та податкового статусу (резиденції) цих осіб.

З огляду на те, що згідно з загальновизнаними правилами податковий статус (резиденція) конкретної особи визначається національним (внутрішнім) законодавством кожної з Договірних Держав – учасниць Угоди та Конвенції, критерії резиденції, визначені ст. 4 Угоди і Конвенції, використовуються виключно в цілях застосування відповідних положень цих двосторонніх міжнародніх договорів, а не для визначення податкового статусу (резиденції) відповідної особи, як такої.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.