Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.10.2025 р. № 5837/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків з ПДВ в описаній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, вагони, які належать Товариству, перебували на території іншої держави. З метою їх повернення на територію України Товариством було укладено з нерезидентом договір про організацію мультимодального перевезення таких вагонів (перевезення здійснюється як відповідними транспортними засобами, так і власним ходом).

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо:

1) оподаткування ПДВ даної господарської операції;

2) відображення зазначеної операції у податковій декларації з ПДВ;

3) податкових обовʼязків, які виникають у Товариства при здійсненні описаної у зверненні операції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно із підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.

Зокрема, відповідно до підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 розділу V ПКУ місцем постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, є фактичне місце постачання таких послуг. До таких послуг, зокрема, належать:

послуги, пов'язані із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

послуги із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інші роботи і послуги, що пов'язані з рухомим майном.

Місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання (підпункт «ж» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ).

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3
і 186.3¹ статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Правила оподаткування послуг, що надаються нерезидентами резидентам – платникам ПДВ, місце надання яких розташоване на митній території України, встановлені статтею 208 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 208.2 статті 208 розділу V ПКУ отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим – шостим підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 розділу V ПКУ.

При цьому отримувач послуг – платник податку у порядку, визначеному статтею 201 розділу V ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Така податкова накладна підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період (пункт 208.3 статті 208 розділу V ПКУ).

Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН (абзац четвертий пункту 198 .2 статті 198 розділу V ПКУ).

Форма та Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, зі змінами (далі – Порядок № 21).

До податкової декларації з ПДВ вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку
(пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 21).

Згідно з пунктом 6 розділу III Порядку № 21 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій звітності з ПДВ. Дані, наведені у податковій звітності з ПДВ, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1  розділу ІІ ПКУ.

При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податків повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1-3

Порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від сутності таких послуг, відповідно до якої визначається місце їх постачання.

Якщо платником податку отримуються від нерезидента транспортно-експедиторські послуги, то місцем їх постачання відповідно до підпункту «ж» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ є митна територія України та операції з надання таких послуг є обʼєктом оподаткування ПДВ. При отриманні таких послуг від нерезидента платник ПДВ зобовʼязаний нарахувати податкові зобовʼязання з ПДВ та скласти відповідну податкову накладну, як це передбачено статтею 208 розділу V ПКУ, а також має право включити до податкового кредиту таку нараховану суму ПДВ. Такі податкові зобовʼязання та податковий кредит підлягають відображенню у податковій декларації з ПДВ за відповідний звітний період.

Якщо платником податку отримуються від нерезидента послуги, визначені підпунктом 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 розділу V ПКУ (послуги, пов'язані з рухомим майном), та такі послуги надаються нерезидентом за межами митної території України, то операції з постачання таких послуг не є обʼєктом оподаткування ПДВ у розумінні пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ. За такими операціями податкові зобовʼязання не нараховуються та відповідно такі операції не підлягають відображенню у податковій декларації з ПДВ.

Згідно зі статтею 36 розділу І ПКУ платники податку повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ. ДПС не здійснює аналіз та класифікацію видів господарських операцій платника податку.

Водночас, з питання правомірності віднесення зазначених у зверненні послуг до тієї чи іншої категорії послуг платник податку може звернутися до Міністерства економіки України та/або ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», яке є розробником Державного класифікатора продукції та послуг, за адресою: 79008, м. Львів, вул. Кривоноса, 6.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).