Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.11.2025 р. № 5861/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…), щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що згідно зі статтею 9¹ Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зі змінами (далі – Закон № 2262), особам, які звільнені зі служби за віком, станом здоров’я
чи у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням (далі – щомісячна грошова допомога).

Умови призначення та порядок виплати щомісячної грошової допомоги затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року
№ 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», зі змінами (далі – Постанова № 393).

Пунктом 11 Постанови № 393 визначено, що особам, звільненим зі служби за віком, станом здоров’я чи у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу / доплати за військовим (спеціальним) званням.

Щомісячна грошова допомога виплачується тим особам, які під час служби мали право на отримання окладу за військовим (спеціальним) званням.

Річний строк для виплати щомісячної грошової допомоги особам, зазначеним у абзаці першому пункту 11 Постанови № 393, обчислюється з дня звільнення їх зі служби. Допомога виплачується з дня, що настає за датою, по яку особі нараховано грошове забезпечення при звільненні.

Виплата щомісячної грошової допомоги здійснюється Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв’язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, розвідувальними органами, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Управлінням державної охорони, Службою судової охорони, Національним антикорупційним бюро, Бюро економічної безпеки, Державним бюро розслідувань через уповноважені ними органи.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року
№ 44 (далі – Постанова № 44) поліцейські отримують грошову компенсацію для відшкодування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв’язку з виконанням ними своїх обов’язків під час проходження служби. Виплата цієї компенсації здійснюється за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів поліцейських, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, одержаного у зв’язку з виконанням ними своїх обов’язків під час проходження служби.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію
з питання:

Щодо необхідності здійснення нарахування та сплати єдиного внеску
на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) в розмірі 22 відсотки, утримання податку на доходи фізичних осіб в розмірі
18 відсотків і подальшої виплати грошової компенсації, визначеної Постановою
№ 44, а також утримання військового збору в розмірі 5 відсотків із суми щомісячної грошової допомоги.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Відповідно до підпункту 1.7 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у
підпункті 165.1.36 пункту 165.1 статті 165, підпункті 3 і 4 пункту 170.13¹
статті 170 Кодексу та пункту 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас пунктом 164.2 статті 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 Кодексу (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Кодексу ставка податку становить
18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у підпункті 167.2 – 167.5
статті 167 Кодексу).

Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені статтею 163 Кодексу (підпункт 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема:

для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу);

для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту – 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16¹
підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 4 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу та підпунктом 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Податковий агент, поняття якого наведено у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену в підпункті 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Кодексу та підпункт 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Разом з тим пунктом 168.5 статті 168 Кодексу передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом № 2011 членами сім’ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв’язку з виконанням обов’язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

При цьому Постановою № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, згідно з нормами якого підлягають компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв’язку з виконанням ними своїх обов’язків під час проходження служби (далі – Порядок).

Пунктом 2 Порядку встановлено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державною службою з надзвичайних ситуацій, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв’язку з виконанням обов’язків під час проходження служби.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня
2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 Закону № 2464 страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону
№ 2464 зобов’язані сплачувати єдиний внесок.

Застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини першої статті 1 Закону
№ 2464).

Відповідно до абзацу сьомого пункту 1 частини першої статті 4 Закону
№ 2464 платниками єдиного внеску є підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов’язок і військову службу».

Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства (абзац другий пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464).

Ставка єдиного внеску для зазначеної категорії платників становить
22 відсотка до бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята статті 8 Закону № 2464).

Враховуючи викладене, дохід у вигляді щомісячної грошової допомоги, що нараховується та виплачується фізичній особі – звільненому військовослужбовцю включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком
на доходи фізичних осіб (18 відсотків) без урахування п. 168.5 ст. 168 Кодексу і військовим збором (5 відсотків) на загальних підставах. При цьому вказаний дохід не є базою нарахування єдиного внеску.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.