Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.11.2025 р. № 5905/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомила, що станом на 23.09.2025 на особовому рахунку платника обліковується недоїмка з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок). Недоїмка утворилась під час реєстрації суб’єкта господарювання (фізичної особи – підприємця), який припинив свою діяльність 27.08.2020 за власним бажанням. Сума недоїмки наразі оскаржується в суді. Ухвала про відкриття провадження              .

На даний час платник планує знову зареєструватися фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи за ставкою
5 відсотків.

У зв’язку з чим платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи є підставою для відмови в реєстрації фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків наявність недоїмки з єдиного внеску, яка оскаржується у суді?

Відповідно до частини дев’ятої ст. 4 Закону України від 15 травня
2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних
осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон № 755) фізична особа – підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Підпунктом 6 п. 11.18 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, визначено, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа – платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема, фізичних осіб – підприємців здійснюється відповідно до частини першої ст. 5 Закону України
від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), розділу IV Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162, згідно з якими платник єдиного внеску (фізична особа – підприємець) знімається з обліку на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку з єдиного внеску.

З огляду на зазначене, після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа – платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності, та зобов'язана забезпечити остаточні розрахунки з податків та єдиного внеску від провадження підприємницької діяльності.

Взяття на облік фізичних осіб – підприємців (крім тих, що набули статусу електронного резидента (е-резидента) у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом № 755 (п. 65.1 ст. 65 Кодексу).

Таким чином, нова реєстрація фізичної особи – підприємця не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до п.п. 291.5.8 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

При цьому вимоги, зокрема, п. 291.5 ст. 291 Кодексу не поширюються на платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів
(е-резидентів) (п. 291.8 ст. 291 Кодексу).

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої – третьої груп здійснюється відповідно до п.п. 298.1.1 – 298.1.4 ст. 298 Кодексу (п. 298.1 ст. 298 Кодексу).

Зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня її державної реєстрації (абзац другий п.п. 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 Кодексу).

Відповідно до п. 299.10 ст. 299 Кодексу реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема у випадках, визначених п.п. 298.2.3 п. 298.2 та п.п. 298.8.6 п. 298.8
ст. 298 Кодексу (п.п. 3 п. 299.10 ст. 299 Кодексу).

Однією з підстав для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку згідно з п.п. 299.6.1 п. 299.6 ст. 299 Кодексу є невідповідність такого суб’єкта господарювання вимогам, встановленим ст. 291 Кодексу.

Податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Разом з цим Кодекс не регулює питання, зокрема, погашення зобов’язань зі сплати єдиного внеску (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (п. 1.3 ст. 1 Кодексу).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом № 2464.

Згідно з п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом
№ 2464, обчислена податковим органом у випадках, передбачених Законом
№ 2464, є недоїмкою.

Таким чином, підставою для контролюючих органів при прийнятті рішення про відмову у реєстрації фізичної особи – підприємця платником єдиного податку є наявність у такого платника податків податкового боргу зі сплати податків та зборів, за якими визначені грошові зобов’язання, в тому числі, які не пов’язані із здійсненням господарської діяльності, крім наявної недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.