Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.11.2025 р. № 5906/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Підприємства щодо питань, пов’язаних з формуванням податкового кредиту та нарахуванням податкових зобов’язань з ПДВ у разі придбання товарів / послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, майно Підприємства перебуває у комунальній власності та закріплено на праві господарського відання.  

На казначейський рахунок Підприємства надійшла фінансова підтримка, виділена міською територіальною громадою за КПКВ 3117670 «Внески до статутного капіталу суб’єктів господарювання» КЕКВ 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» та за КПКВ 3117693 «Інші заходи, пов’язані з економічною діяльністю КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)». Кошти у повному обсязі було витрачено на закупівлю спеціальної автомобільної техніки та паливно-мастильних матеріалів.

У зв’язку з введенням правового режиму надзвичайного стану мобілізації, Районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки в Установи було вилучено для військових зазначений транспорт з паливом в баках. Право власності на такі транспортні засоби Підприємство не втрачає, транспортні засоби залишаються обліковуватись на балансі Підприємства, та після закінчення бойових дій повинні бути повернуті або у разі пошкодження чи знищення відшкодовані за їх вартістю.

Враховуючи вищевикладене, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) як необхідно обліковувати суму ПДВ на отриманий товар за кошти цільового призначення, чи є сума ПДВ (що входить до вартості транспортних засобів та пально-мастильних матеріалів, на які отримані податкові накладні) доходами Підприємства?

2) чи може Підприємство, враховуючи виконання умов пункту 200.4 статті 200 розділу V ПКУ заявити суми податку на додану вартість, описані у зверненні, до бюджетного відшкодування на поточний рахунок у банку? Чи може Підприємство включити суму ПДВ до податкового кредиту та чи необхідно на вартість такого придбання нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ?

3) чи нараховується підприємством амортизація на вилучений автотранспорт, якщо фактично він не використовується у господарській діяльності?

4) чи списувати на витрати підприємства вартість пально-мастильних матеріалів, які заправлено в бак автомобілів та передано разом із автотранспортом, що зазначено в акті приймання-передачі, чи обліковувати на окремому рахунку до моменту повернення автомобілів?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в пункті 1.1 статті 1 розділу І ПКУ, регулюються нормами ПКУ.

На підставі пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статті 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 21 жовтня                     1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (зі змінами) (далі – Закон № 3543) військово-транспортний обов’язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами (у тому числі водними) і технікою (далі – транспортні засоби) і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів.

Порядок компенсації шкоди, завданої транспортним засобам внаслідок їх залучення під час мобілізації, як передбачено частиною третьою статті 6 Закону
№ 3543, визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок виконання військово-транспортного обов'язку для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв'язку та Держспецтрансслужби (далі – військові формування) на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації визначається Положенням про військово-транспортний обов'язок, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1921 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 405) (далі – Положення).

Як встановлено пунктом 3 Положення, під час мобілізації задоволення потреб військових формувань здійснюється шляхом безоплатного залучення транспортних засобів і техніки підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності на умовах повернення їх після оголошення демобілізації.

Згідно з пунктом 27 Положення залучення під час мобілізації транспортних засобів і техніки оформляється відповідним актом приймання-передачі за формою згідно з додатками 4 і 5 до Положення.

Повернення підприємствам, установам та організаціям транспортних засобів і техніки здійснюється військовими частинами (підрозділами), установами та організаціями військових формувань, для задоволення потреб яких вони залучалися, протягом 30 календарних днів з дати оголошення демобілізації через військові комісаріати, які здійснили таке залучення (пункт 30 Положення).

У зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від
12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі – Указ № 64/2022) на території України введено воєнний стан. Указ № 64/2022 затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року
№ 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Пунктом 2 Указу № 64/2022 визначено завдання Військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати передбачені Законом № 389-VІІІ заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Постановою № 1912 затверджено Положення про військово-транспортний обов’язок (далі – Положення). Абзацом першим пункту 2 Положення визначено, що мобілізаційна готовність транспортних засобів і техніки це готовність в особливий період до передачі військовим формуванням транспортних засобів і техніки, які перебувають у технічно справному стані, укомплектовані запасними частинами, шанцевим інструментом і заправним інвентарем, а також можуть бути своєчасно доставлені підприємствами, установами та організаціями до визначених пунктів передачі.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі – БКУ) бюджетні кошти (кошти бюджету) – належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

Одержувачем бюджетних коштів є суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (пункт 38 частини першої статті 2 БКУ).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 розділу ІІ ПКУ для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ ПКУ.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

Положеннями ПКУ не передбачено різниць для коригування платником податку на прибуток фінансового результату до оподаткування на суми ПДВ у зв’язку із придбанням товарів, а також за операціями з передання пально-мастильних матеріалів разом із автотранспортом в межах виконання підприємством військово-транспортного обов’язку під час дії воєнного стану, що зазначено в акті приймання-передачі.

Такі операції платника податку на прибуток підприємств при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування цим податком відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Нарахування амортизації основних засобів, що перебувають на балансі платників податків, у бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до вимог  національних положень (стандартів) бухгалтерському обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, в залежності від того, який метод ведення бухгалтерського обліку застосовує платник податку. 

Відповідно до підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 розділу ІІІ ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст.138 Кодексу.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування встановлено пунктом138.3 статті 138 розділу ІІІ ПКУ.

Згідно з підпунктом 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 розділу ІІІ ПКУ розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 пункту 138.3 статті 138 роздiлу IIІ ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх консервацією.

Відповідно до підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 роздiлу IIІ ПКУ термін «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Положення пункту 138.1 та пункту 138.2 статті 138 роздiлу IIІ ПКУ передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, які виникають при нарахуванні амортизації виключно для активів, що є основними засобами або нематеріальних активів, які відповідають вимогам підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ, складання податкових накладних та їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) регулюються статтями 187, 198 і 201 ПКУ.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування платником податку – покупцем товарів/послуг сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V ПКУ є податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН) платником податку, який здійснює операції з постачання таких товарів/послуг.

Разом з цим пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 розділу V ПКУ (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197 розділу V, підрозділу 2 розділу XX ПКУ, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 розділу V ПКУ);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 розділу V ПКУ.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 розділу V ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Бюджетне відшкодування – це відшкодування від’ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника (підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Пунктом 200.4 статті 200 розділу V ПКУ визначено, що при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 розділу V ПКУ, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ розділу V ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів / послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ розділу V ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Разом з цим, згідно з пунктом 200.4¹ статті 200 розділу V ПКУ платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від’ємного значення.

Суми такого від’ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ), а в разі відсутності податкового боргу – до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4² статті 200 розділу V ПКУ не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від’ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів / послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів / послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об’єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта житлової нерухомості.

Суми такого від’ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до їх повного погашення податковими зобов’язаннями.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 розділу V ПКУ платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до статті 200 розділу V ПКУ та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 розділу V ПКУ, – за результатами документальної перевірки (абзац другий пункту 200.10 статті 200 розділу V ПКУ).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, що наявні у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1, 4

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

Положеннями ПКУ не передбачено різниць для коригування платником податку на прибуток фінансового результату до оподаткування на суми ПДВ у зв’язку із придбанням товарів, а також за операціями з передання пально-мастильних матеріалів разом із автотранспортом в межах виконання підприємством військово-транспортного обов’язку під час дії воєнного стану, що зазначено в акті приймання-передачі.

Такі операції платника податку на прибуток підприємств при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування цим податком відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону України  
від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

Тож питання бухгалтерського обліку сум ПДВ у зв’язку із придбанням товарів та операцій з передання пально-мастильних матеріалів разом із автотранспортом в межах виконання підприємством військово-транспортного обов’язку під час дії воєнного стану належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Щодо питання 2

Загальне правило формування податкового кредиту передбачає включення до складу податкового кредиту усіх сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів/послуг незалежно від того, для використання в яких операціях придбані такі товари/послуги.

Товари/послуги, придбані за рахунок отриманих платником бюджетних коштів, вважаються придбаними безпосередньо платником, і суми ПДВ, сплачені при їх придбанні, відносяться до складу податкового кредиту у загальновстановленому порядку на підставі складених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних.

Якщо товари/послуги, при придбанні яких за рахунок бюджетних коштів суми податку були включені до складу податкового кредиту, призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ), такий платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за правилами, визначеними пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ та скласти і зареєструвати в ЄРПН у встановлений ПКУ термін відповідну зведену податкову накладну.

ПКУ не передбачено будь-яких виключень щодо формування податкового кредиту та визначення податкових зобов’язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ для платників ПДВ, які фінансуються з державного бюджету.

Якщо за результатами звітного (податкового) періоду у платника сформовано від’ємне значення ПДВ, такий платник має право заявити до бюджетного відшкодування суму ПДВ, за умови фактичної її сплати