Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.11.2025 р. № 5919/ІПК/99-00-04-03-03 ІП

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                           Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації щодо окремих питань  з оподаткування  господарських операцій здійснених юридичною особою – платником єдиного податку, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків. Товариство має платформу для бронювання помешкань, за допомогою якого користувачі можуть знайти та забронювати  помешкання від Господарів (ФОПів – власників нерухомості), а також оплатити таке бронювання. Працює за агентськими договорами з Господарями нерухомості, за яким виступає як агент Господаря і від його імені та за його рахунок розміщує інформацію про помешкання Господаря на Платформі, дозволяє бронювати його, забезпечує комунікацію між Господарем та користувачами, а також приймає кошти від користувачів від імені та за рахунок Господаря і в подальшому перераховує їх Господарю за вирахуванням своєї комісійної винагороди.

Товариство також повідомило, що на платформі Товариства розміщується інформація про об’єкти нерухомості Господарів, користувачі платформи здійснюють бронювання  та проводять оплату через сервіс переказу коштів «PAYPONG» - офіційно визнана система переказу  коштів згідно даних НБУ. Оператор сервісу щоденно однією сумою перераховує на рахунок Товариства кошти, сплачені користувачами за попередній день. Із цих коштів Товариство утримує свою агентську винагороду, а решту перераховує відповідним Господарям.

Товариство також планує впровадити програму внесення авансової оплати  для своїх користувачів, яка передбачає використання віртуальних балансів.  Користувач

може внести грошові кошти наперед будь-якими частинами (за будь-який період за майбутні бронювання). На суму внесених коштів йому нараховується віртуальний баланс у внутрішній системі обліку підприємства. У подальшому користувач може використати цей баланс виключно для оплати бронювання, або повернути оплату. При скасуванні бронювання, користувач може вибрати або повернути кошти або перевести в віртуальний баланс. Товариство також повідомило, що віртуальний баланс – не є платіжним засобом, не може бути переданий чи проданий третім особам.

Товариство планує запровадити маркетингову програму, яка передбачає продаж. Умови використання подарункових бронювань: подарункове бронювання дає можливість придбати попередньо визначене бронювання (конкретний будинок або інший об’єкт аналогічної вартості);  після активації подарункового бронювання користувач може обрати доступні дати та тривалість перебування в межах визначених умов; подарункові бронювання та знижкові сертифікати можуть передаватися або даруватися іншим особам, які у такому разі набувають право скористатися ними на загальних умовах.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1.1 Чи не порушує зазначена схема (отримання коштів від імені та за рахунок Господарів  через платіжний сервіс, утримання агентської винагороди та подальше перерахування залишку коштів Господарям ) вимог  податкового законодавства (зокрема пункт 291.6 статті 291 Кодексу)?

1.2 Чи потрібно Товариству застосовувати ПРРО у випадку, коли оплати від користувачів надходять  через сервіс переказу коштів «PAYPONG», а на рахунок Товариства зараховується консолідована сума одним платежем від оператора сервісу за бронювання?

2.1 Чи може Товариство застосовувати описану модель віртуального балансу без порушення обмежень, встановлених Кодексом щодо заборонених видів діяльності для платників єдиного податку?

2.2 Як у податковому обліку слід класифікувати кошти, внесені користувачем для поповнення віртуального балансу: як попередню оплату (аванс) за послуги?

2.3 Яким чином правильно визначити дату виникнення доходу для цілей єдиного податку  при поповненні та подальшому використанні такого віртуального балансу?

2.4 Чи виникає у Товариства обов’язок здійснювати фіскалізацію через ПРРО при операціях з поповненням віртуального балансу при умові, що кошти будуть надходити через  «PAYPONG» від оператора сервісу?

3.1 Чи може Товариство реалізовувати подарункові бронювання без порушення обмежень Кодексу та перебування на спрощеній системі оподаткування?

3.2   Як у такому випадку правильно визначати момент виникнення доходу для цілей єдиного податку?

3.3 Чи виникає у Товариства обов’язок здійснювати фіскалізацію через ПРРО при умові що оплати від користувачів надходять через сервіс переказу коштів «PAYPONG», а на рахунок Товариства зараховується консолідована сума одним платежем від оператора сервісу у випадку продажу подарункових бронювання?

Правове регулювання господарських відносини, зокрема, укладання договорів комісії, доручення  та агентських договорів регулюється Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ).

Поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, зокрема, встановлення виключного переліку платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначення загальних засад функціонування платіжних систем в Україні визначено Законом України «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року № 1591-IX                      (далі – Закон № 1591).

Для проведення платіжних операцій використовуються кошти в готівковій або безготівковій формі (частина перша статті 4 Закону № 1591).

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 1591  безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.

Надавати платіжні послуги мають право лише особи, зазначені у частині першій статті 10 Закону № 1591 (частина друга статті 10 Закону № 1591).

Еквайрингова установа (далі - еквайр) - надавач платіжних послуг, який надає послугу еквайрингу платіжних інструментів та має ліцензію на надання такої послуги (пункт 11 частини першої статті 1 Закону № 1591).

Фінансова установа, що має право на надання платіжних послуг - небанківська фінансова установа, що не має статусу платіжної установи або установи електронних грошей та має право надавати окремі фінансові платіжні послуги, перелік яких визначений законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг (пункт 94 частини першої статті 1 Закону № 1591).

Відповідно до частини шостої статті 10 Закону № 1591 фінансова установа, що має право на надання платіжних послуг, має право надавати фінансову платіжну послугу за умови включення права на надання такої фінансової платіжної послуги до ліцензії на діяльність такої фінансової установи відповідно до закону з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, а також включення такої особи до Реєстру.

Небанківський надавач платіжних послуг - надавач платіжних послуг, що не є банком. До небанківських надавачів платіжних послуг для цілей Закону                                          № 1591 належать надавачі платіжних послуг, передбачені пунктами 2-7 частини першої статті 10 Закону № 1591 (пункт 40 частини першої статті 1 Закону № 1591).

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 1 Закону № 1591 електронний платіжний засіб (далі – ЕПЗ) – це платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

Згідно з пунктом 57 частини першої статті 1 Закону № 1591 платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

Крім того, загальні вимоги, зокрема, до порядку здійснення операцій з використанням ЕПЗ, визначені постановою Правління Національного банку України вiд 29.07.2022 № 164 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів».

Оскільки Товариством не надано інформації, достатньої для однозначної ідентифікації суті операцій, що ним здійснюються, ДПС надає загальні роз'яснення щодо оподаткування операцій, описаних у зверненні.

 

Щодо питання 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1 та 3.2

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно статті 291 Кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених підпунктом 297.1 статті 297 Кодексу.

До суб'єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу).

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої – третьої груп встановлено статтею 292  Кодексу.

Підпунктом 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу визначено, що доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) період у в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3  статті 292 Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (підпункт 44.1 статті 44 Кодексу).

Юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 Кодексу (абзац п’ятий пункту 296.1 статті 296 Кодексу).

Згідно пункту 292.13. статті 292 дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 Кодексу.

Пунктом 292.4 статті 292 Кодексу визначено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Відповідно до абзацу першого пункту 292.6 статті 292 Кодексу датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Згідно до пункту 291.6 статті 291 Кодексу платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Одночасно зауважуємо, що у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6  статті 291 Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів), платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (підпункт 4 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу).

Пунктом 291.5 статті 291 Кодексу визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Враховуючи зазначене та з урахуванням вимог Закону № 1591 зарахування коштів на поточний рахунок платника єдиного податку незалежно від способу ініціювання таких переказів є безготівковими розрахунками.

При цьому, у разі надання послуг, виконання робіт за агентським договором доходом платника єдиного податку третьої групи буде сума отриманої винагороди. У разі самостійного утримання юридичною особою - платником єдиного податку належної йому винагороди за надані послуги, виконані роботи за агентським договором може розцінюватися як взаємозалік зустрічних грошових зобов’язань та підпадати під поняття негрошової форми розрахунків, що є порушенням вимог перебування на спрощеній системі оподаткування відповідно до пункту 291.6 статті 291 Кодексу.

Поряд з цим, реалізація подарункового бронювання та знижкового сертифікату юридичною особою - платником єдиного податку є механізмом розрахунку не у грошовій формі, що не дає права юридичній особі – платнику єдиного податку                 третьої групи застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку  платником єдиного податку господарських операцій щодо застосування Товариством спрощеної системи оподаткування при описаній моделі внесення авансованої оплати користувачами, яка передбачає використання віртуального балансу, може бути здійснена в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.

 

Щодо питання 1.2, 2.4 та 3.3

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій                    (далі – РРО) та/або програмних РРО (далі – ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені у Законі України від 06 липня 1995 року                       № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями                   (далі – Закон № 265), та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Преамбулою Закону № 265 визначено, що встановлення норм щодо незастосування РРО / ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Зокрема, у статті 3 Закону № 265 встановлено обов’язок СГ проводити розрахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО / ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Обов’язок застосування РРО / ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначені у законодавстві, у тому числі у нормах його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.

Відповідно до пункту 14 статті 9 Закону № 265 визначено, що РРО / ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Враховуючи зазначене, повідомляємо, що у разі приймання оплати за послуги за допомогою сервісу переказу коштів, зазначеного у зверненні, та інших сервісів переказу коштів, застосування РРО / ПРРО для Товариства не є обов’язковим.

Водночас приймання в рахунок оплати знижкових сертифікатів та інші форми оплати послуг, відмінних від встановлених у пункті 14 статті 9 Закону № 265, призведе до втрати права не застосовувати РРО / ПРРО та до виникнення обов’язку його застосування при отриманні надходжень у всі способи перелічені у зверненні.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).