Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.11.2025 р. № 5952/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

 

Державна податкова служба України на звернення товариства з обмеженою відповідальністю …….(далі – Товариство) щодо справляння земельного податку (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, основним видом діяльності є «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (код КВЕД 68.20) та як власник нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку сплачує (з дати реєстрації свідоцтва на право власності – 10.05.2007) Податок за площі під його приміщенням.

Товариство, без надання інформації щодо наявності прав власності та користування земельною ділянкою під багатоквартирним будинком, запитує чи зобов’язано подавати податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та сплачувати Податок.

Відповідно до частини другої ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, серед іншого, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно зі ст. 42 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу) користування землею у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок, землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (абз.  перший п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу).

Обов’язок із нарахування та сплати податкових зобов’язань з плати за землю, у т. ч. Податку, виникне у Товариства у разі реєстрації ним відповідного права на земельну ділянку.

Для оформлення та реєстрації відповідних прав на земельну ділянку Товариству необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування за її місцем розташування.

Відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині Податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку, на іншому праві користування).

Отже, у разі набуття Товариством права власності або постійного користування на земельну ділянку Товариство не зможе скористатися преференцією, визначеною пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу, оскільки здійснює діяльність з надання майна в оренду та має сплачувати Податок або орендну плату у загальному порядку.

Використання земельної ділянки без оформлення відповідного права є порушенням земельного законодавства.

Орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на  відповідній території, на якій розташована земельна ділянка, що  використовується без правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст. 377, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, має право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування ними, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності. Проте така плата за користування земельною ділянкою не є податковим платежем.

Водночас для реалізації своїх зобов’язань щодо дотримання принципу платного використання землі Товариство як власник нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку в межах Цивільного кодексу України має звернутися до суб’єкта господарювання, у використанні якого знаходиться земельна ділянка, та якому делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на земельну ділянку, та у якого з моменту здійснення державної реєстрації права на земельну ділянку виникли (виникнуть) податкові зобов’язання з плати за землю.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.