Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.11.2025 р. № 6014/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства стосовно обігу пального та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство зазначає, що здійснює діяльність з оптової торгівлі дизельним пальним на підставі ліцензії на право оптової торгівлі за відсутності місць оптової торгівлі. Товариство не має у власності транспортних засобів та користується послугами перевізників, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів (пального) відповідно до договорів.

Після отримання пального на нафтобазі постачальника, воно завантажується в транспортний засіб – паливозаправник, який зареєстрований у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Час перебування пального в паливозаправнику (акцизному складі пересувному об’ємом до 30 000 літрів, що використовується виключно для доставки пального покупцю) від моменту завантаження до моменту розвантаження за адресою покупця може становити до місяця, у т. ч. – зупинки

на стоянках, у місцях тимчасового перебування, тощо. Усі операції супроводжуються первинними документами, які оформлені належним чином (ТТН, договори, накладні, тощо). Для власних потреб Товариства пальне не використовується.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи прирівнюється перебування пального протягом місяця у транспортному засобі (акцизному складі пересувному), який використовується Товариством для доставки пального контрагенту за договором постачання, до зберігання пального у розумінні п. п. 14.1.6¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу та ст. 28 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817)?
2. Чи зобов’язане Товариство, що не має у власності чи користуванні акцизного складу пересувного, а лише користується транспортною послугою перевезення отримувати ліцензію на зберігання пального, яке перебуває у транспортному засобі до місяця часу?
3. У разі позитивної відповіді на питання друге, яку саме ліцензію необхідно отримувати: ліцензію на право зберігання пального чи ліцензію на зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки?
4. Яким є гранично допустимий строк зберігання пального в акцизному пересувному складі без визнання такої операції зберіганням, а перевезенням, у розумінні норм податкового законодавства, якщо пальне залишається в акцизному складі пересувному на період очікування доставки, та чи залежить тривалість такого строку від:

• факту руху або відсутності руху транспортного засобу;
• місця його зупинки (нафтобаза, територія перевізника, дорога);
• оформлення документів на перевезення пального (ТТН, маршрут тощо)?

5. До Товариства звернувся суб’єкт господарювання, який не має ліцензії на право зберігання пального для власних потреб та який не є платником акцизного податку, щодо укладення договору поставки пального. Реалізацію пального планується здійснювати оптовими партіями (посекційно) у баки транспортних засобів (на території суб’єкта господарювання) з безготівковим розрахунком.

5.1 Чи має право Товариство здійснювати дану реалізацію за умови, що бензовоз оснащений паливороздавальною колонкою? Якщо так, то як вірно заповнити акцизну накладну при даній поставці пального?

5.2 Чи можливо здійснювати таку діяльність в межах ліцензії на оптову торгівлю пальним без місця реалізації? Чи не буде даний продаж прирівняний до роздрібної торгівлі, за яких умов буде?

 

Щодо питань 1 - 4

 

У п. п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 14.1.6¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад пересувний – транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне на митній території України.

Згідно з п. п. 14.1.6¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального, що реалізується (крім пального, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним п. п. «а» п. 2 частини другої ст. 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального на митній території України;

в) ввезення пального на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.224¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що розпорядник акцизного складу пересувного - суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 цього Кодексу.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб’єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Отже, транспортний засіб Товариства набуває статусу акцизного складу пересувного у разі  його використання, зокрема, для переміщення та зберігання пального на митній території України протягом будь-якого часу в будь-якій кількості, а Товариство є розпорядником такого акцизного складу пересувного, як власник пального.

Закон № 3817 визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України.

Частиною першою ст. 1 Закону № 3817  визначено, що:

зберігання пального – надання послуг та/або діяльність, пов'язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (п. 32 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

місце зберігання пального – об'єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить

суб'єкту господарювання на праві власності або користування (п. 48 частини першої ст. 1 Закону № 3817).

Відповідно до частини другої ст. 1 Закону № 3817 термін «пальне» вживається у значенні, наведеному у Кодексі.

Основні вимоги до зберігання пального визначено ст. 28 Закону № 3817.

Згідно з частиною першою ст. 28 Закону № 3817 зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Відповідно до частини другої ст. 28 Закону № 3817 суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.

Здійснення діяльності зі зберігання пального потребує отримання суб’єктом господарювання відповідної ліцензії, крім випадків, передбачених ст. 28                Закону № 3817, коли така ліцензія не отримується.

Законом № 3817 не визначено показники щодо обсягу пального (залишків пального), який може знаходитися в цистерні паливозаправника та щодо термінів перебування пального в такій цистерні.

Отже, якщо транспортний засіб (бензовоз) використовується для переміщення пального, а не його зберігання певний час у певному місці, де наявні об’єкти оподаткування, обов’язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому транспортному засобі у Товариства не виникає.

 

Щодо питання 5.1

 

Відповідно до п. п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Відповідно до п. п. 231.3 ст. 231 Кодексу особа, яка реалізує пальне, зобов'язана скласти акцизну накладну в одному примірнику у разі реалізації пального, зокрема, у паливний бак транспортного засобу, обладнання або пристрою.

Особа, яка склала акцизну накладну в одному примірнику, зобов’язана зареєструвати таку акцизну накладну в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Відповідно до п. 231.6 ст. 236 Кодексу реєстрація в Єдиному реєстрі акцизних накладних першого примірника акцизної накладної при реалізації пального з акцизного складу пересувного до паливного баку транспортного засобу, обладнання або пристрою, до місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, здійснюється протягом трьох календарних днів з дня фактичного отримання пального.

Порядок заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.11. 2020 № 729 (далі – Порядок № 729).

Особливості складання акцизної накладної форми «П» та порядок її заповнення визначено в розділі II Порядку № 729.

Згідно з п. 4 розділу II Порядку № 729 у верхній лівій частині акцизної накладної зазначаються:

коди операцій для акцизної накладної, яка складається в одному примірнику;

ознака щодо умов оподаткування пального;

ознака щодо напрямів використання пального.

У випадку, якщо реалізація пального здійснюється суб'єкту господарювання, який не є платником акцизного податку, у відповідному рядку акцизної накладної яка складається в одному примірнику, передбачено зазначення цифрового коду операції для складання в одному примірнику               «3» - реалізація пального суб’єкту господарювання – неплатнику.

Відповідно до п. 4 розділу II Порядку № 729 залежно від особливостей оподаткування у полі «ознака щодо умов оподаткування пального» зазначається відповідний код умови оподаткування «1» – «9». Для інших операцій, які не належать до операцій, віднесених до одного з кодів ознаки умов оподаткування «1» – «9», у відповідному рядку зазначається цифра «0».

У відповідному рядку акцизної накладної також зазначається ознака щодо напрямів використання пального «1» – «19».

Напрям використання пального «6»  зазначається у акцизних накладних, складених на операції з реалізації пального з акцизного складу пересувного у паливний бак транспортного засобу або обладнання, або пристрою.

Отже, у разі здійснення операцій з реалізації пального суб’єкту господарювання – неплатнику акцизного податку з акцизного складу пересувного через паливороздавальні колонки у баки транспортних засобів такого неплатника у верхній лівій частині акцизної накладної зазначаються код операції для складання в одному примірнику «3» – реалізація пального суб'єкту господарювання, який не є платником, «умова оподаткування» – «0» та напрям використання пального «6» – реалізація пального з акцизного складу пересувного у паливний бак транспортного засобу або обладнання, або пристрою.

 

Щодо питання 5.2

 

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону № 3817:

місце роздрібної торгівлі пальним - об’єкт нерухомого майна або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним, який належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування; нафтоналивний несамохідний морський/річковий бункерувальник (далі - бункерувальник); спеціалізований транспортний засіб для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом, з якого здійснюється роздрібна торгівля скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів. Місце роздрібної торгівлі пальним вважається місцем зберігання пального, якщо зберігання пального здійснюється за таким місцем роздрібної торгівлі пальним (пункт 52 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

оптова торгівля пальним - діяльність з реалізації власно виробленого, ввезеного або придбаного пального суб’єктам господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю пальним, іншим суб’єктам господарювання, у тому числі в транспортному засобі, яким переміщується та/або в якому зберігається пальне. Не вважається оптовою торгівлею пальним заправлення пальним за договором підряду, що відноситься до власного споживання відповідно до п. п. 14.1.212        п. 14.1 ст. 14 Кодексу (пункт 63 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшої реалізації або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки, газороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, а також реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, а також заправлення з бункерувальника у водному просторі морських та річкових суден (пункт 77 частини першої ст. 1 Закону № 3817).

Відповідно до частини шостої ст. 29 Закону № 3817 оптова торгівля пальним (крім оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі) та роздрібна торгівля пальним здійснюються виключно з місць оптової або роздрібної торгівлі пальним відповідно.

Оптова торгівля пальним за відсутності місць оптової торгівлі здійснюється:

з місця/в місці зберігання пального, оптової торгівлі пальним, в якому ліцензіат здійснює придбання та/або отримує послуги із зберігання пального, за умови що відпуск пального здійснюється суб'єктом господарювання, який отримав відповідно ліцензію на право зберігання пального, на право оптової торгівлі пальним у такому місці;

у транспортному засобі, на якому переміщується та/або в якому зберігається пальне.

Відповідно до частини першої ст. 32 Закону № 3817 суб’єкти господарювання при здійсненні діяльності з оптової торгівлі пальним зобов’язані проводити розрахунки за операціями з оптової торгівлі пальним виключно у безготівковій формі, у тому числі у випадках, якщо розрахунки проводяться з іншою особою після заміни сторони у зобов’язанні чи при виконанні обов’язку боржника третьою особою.

Отже, реалізація пального через паливороздавальну колонку з транспортного засобу (крім реалізації скрапленого газу у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів із спеціалізованих транспортних засобів для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом), в якому переміщується та/або в якому зберігається пальне, у  баки транспортних засобів суб’єкта господарювання, в т.ч. суб’єкта,  який не є платником акцизного податку, є оптовою торгівлею пальним. Така діяльність можлива за наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним.

При цьому, розрахунки за операціями з оптової торгівлі пальним необхідно здійснювати виключно у безготівковій формі.

Якщо реалізація пального здійснюється не суб’єктам господарювання, а фізичній особі, така діяльність є роздрібною торгівлею пальним, яка може здійснюватися за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Водночас, відповідно до п. 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1442                                від 20 грудня 1997 року торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Забороняється торгівля нафтопродуктами на автозаправних станціях, автогазозаправних станціях, в автогазозаправних пунктах безпосередньо з автоцистерн.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).