Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.11.2025 р. № 6048/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 та п.п. «в» п.п. 69.41.3 п.п. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення ТОВ …… щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що Товариство здійснює господарську діяльність у сфері комп’ютерного програмування та є платником на прибуток на загальних підставах (не є платником податку на додану вартість), а також набуло статусу резидента Дія Сіті з 15 лютого 2022 року.

В Товаристві створений та функціонує Медичний центр – структурний підрозділ, який є основним об’єктом профілактики та збереження здоров’я працівників, яким було отримано Ліцензію Міністерства охорони здоров’я України за видом господарської діяльності – медична практика.

З метою сприяння регулювання трудових відносин, забезпеченню соціально-економічних інтересів та соціальної захищеності працівників було укладено колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом Товариства на 2024-2028 роки.  

         Підпунктом 8.2.1 Колективного договору встановлено, що Товариство зобов’язується здійснювати медичний супровід працівників Товариства, їхніх членів сім’ї першого ступеня споріднення, а також дітей, які перебувають під опікою або піклуванням, та/або надавати безоплатні послуги з лікування та медичного обслуговування вказаних осіб шляхом, зокрема:

забезпечення роботи медичного центру – структурного підрозділу Товариства, який є основним об’єктом профілактики та збереження здоров’я;

оплати вартості послуг на лікування та медичне обслуговування перерахованих категорій осіб на користь закладів охорони здоров’я та/або іншим суб’єктам господарювання, що надають медичні послуги, на підставі відповідних договорів про надання медичних послуг, укладених Товариством;

придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування осіб з інвалідністю.

У Товариства виникла необхідність в отриманні індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування положень п.п. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Кодексу в частині визначення терміну «ліки», у розумінні обсягу оподаткування загального місячного (річного)доходу платника податку (працівника Товариства) з питань:

1. 1. Чи має термін «ліки», зазначений в п.п. 165.1.9 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, відповідати терміну «лікарський засіб», визначення якого наведено в п.п. 39 п. 1 ст. 2 Закону України від 28 липня 2022 року № 2469-ІХ «Про лікарські засоби» (далі – Закон № 2469), у розумінні визначення обсягу оподаткування загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку  (працівника Товариства)?
   2. Чи обов’язково має бути внесений до Державного реєстру лікарських засобів України лікарський засіб, який наданий роботодавцем як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податків (працівника Товариства), у зв’язку з відносинами трудового найму на підставі Колективного договору, у тому числі у вигляді придбання ліків, щоб така допомога відповідала умовам п.п. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Кодексу та відносилась до доходу, який не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу?     

Статтею 19 Конституції України визначено, зокрема, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу визначено функції контролюючих органів, зокрема, контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації.

Відповідно до п.п. 14.1.172-¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу індивідуальна податкова консультація – це роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Так, п.п. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Кодексу передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку або члена сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення, дитини, яка перебуває під опікою або піклуванням платника податку, за умови документального підтвердження витрат, пов’язаних із наданням зазначеної допомоги (у разі надання коштів), у тому числі, але не виключно, для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування осіб з інвалідністю, за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця, в тому числі в частині витрат роботодавця на обов'язковий профілактичний огляд працівника згідно із України України
від 06 квітня 2000 року № 1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб» та на вакцинацію працівника, спрямовану на профілактику захворювань в період загрози епідемій відповідно до Закону України від 24 лютого 1994 № 4004-XII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»  за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.

Відповідно до ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 року № 2801-XII медичне обслуговування – це діяльність закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів та фізичних осіб – підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров’я, що не обов’язково обмежується медичною допомогою та/або реабілітаційною допомогою, але безпосередньо пов’язана з їх наданням.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28.10.2002 № 385 затверджено Перелік закладів охорони здоров’я (далі – Перелік), відповідно до якого до закладів охорони здоров’я віднесені аптеки (п. 3 Переліку).

Згідно зі ст. 2 Закону України від 4 квітня 1996 року № 123/96-ВР «Про лікарські засоби» (далі – Закон № 123/96) у законодавстві про лікарські засоби терміни вживаються у такому значенні, зокрема:

аптека – заклад охорони здоров’я , що є місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання з роздрібної торгівлі лікарськими засобами;

лікарський засіб – будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), що має властивості та призначена для лікування або профілактики захворювань у людей, чи будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), яка може бути призначена для запобігання вагітності, відновлення, корекції чи зміни фізіологічних функцій у людини шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії або для встановлення медичного діагнозу;

Державний реєстр лікарських засобів – інформаційно-комунікаційна система, що містить відомості про зареєстровані лікарські засоби.

При цьому відповідно до ст. 9 Закону № 123/96 лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених Законом № 123/96.

Не підлягають державній реєстрації лікарські засоби, які виготовляються в аптеках за рецептами лікарів та на замовлення лікувально-профілактичних закладів із дозволених до застосування діючих та допоміжних речовин.

Відповідно до ст. 9³ Закону № 123/96 Державний реєстр лікарських засобів ведеться з метою збирання, накопичення, обробки, обліку, відображення, захисту та надання інформації про зареєстровані в установленому порядку лікарські засоби.

Держателем Державного реєстру лікарських засобів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Державний реєстр лікарських засобів закріплюється на праві господарського відання за юридичною особою, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Об’єктом Державного реєстру лікарських засобів є інформація про лікарські засоби, зареєстровані (перереєстровані) у встановленому порядку центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, дозволені для виробництва і застосування в Україні, та про всі зміни до матеріалів реєстраційного досьє на лікарські засоби.

Порядок ведення Державного реєстру лікарських засобів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2025 року № 901 затверджено:

Порядок ведення Державного реєстру лікарських засобів;

Порядок ведення Державного реєстру лікарських засобів , що паралельно ввозяться на територію України;

Порядок ведення Державного реєстру введених в обіг лікарських засобів, що ввозяться на територію України.

Підпунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п.п. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Враховуючи викладене, витрати роботодавця на придбання ліків, які допущені до застосування в України, на підставі укладеного договору з закладом охорони здоров’я (аптекою) фізичній особі (працівнику) не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, за умови дотримання вимог, визначених п.п. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Водночас зауважуємо, що з питання тотожності понять «ліки» та «лікарські засоби», визначення якого наведено у Законі № 2469 доцільно звернутися до Міністерства охорони здоров’я України та Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками.    

Згідно з п.п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.