Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.11.2025 р. № 6050/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі ‒ Кодекс), розглянула звернення (  ) щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, у платника виникли питання щодо правильності застосування п. 173.3 ст. 173 Кодексу, яким передбачено, що у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи самозайнята особа, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пп. 173.1 або 173.2 ст. 173 Кодексу з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи є суб’єкт господарювання, який здійснює комісійну торгівлю транспортними засобами, а також суб’єкт господарювання, який здійснює торгівлю транспортними засобами, придбаними (у тому числі за договором міни) для подальшого продажу, податковим агентом платника податку та чи зобов'язаний утримувати податок за ставками, визначеними відповідно до пп.173.1 або 173.2 ст. 173 Кодексу з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна?

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до ст. 237 ЦКУ представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Водночас, не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.

Відповідно до частини першої ст. 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. При цьому у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному (ст. 1003 ЦКУ).

Статтею 1011 ЦКУ визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Отже, головна відмінність інститутів комісії та представництва або доручення полягає в тому, що комісіонер діє не від імені комітента (як представник або повірений - від імені довірителя), а від свого власного імені. Таким чином, комісіонер є цілком самостійною стороною у правочині.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого визначено, що об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається, зокрема, частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 173 Кодексу (п.п. 164.2.4 п. 164.2
ст. 164 Кодексу).

Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об’єктів рухомого майна визначено ст. 173 Кодексу, відповідно до п. 173.1 ст. 173 Кодексу якої дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою 5 відсотків, визначеною в п. 167.2 ст. 167 Кодексу.

Як виняток із положень п. 173.1 ст. 173 Кодексу, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню (абзац перший п. 173.2
ст. 173 Кодексу).

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року другого об’єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відсотків, визначеною п. 167.2 ст. 167 Кодексу (абзац другий п. 173.2 ст. 173 Кодексу).

Відповідно до п. 173.3 ст. 173 Кодексу у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об’єкта рухомого майна є юридична особа чи самозайнята особа, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов’язана виконати всі визначені розділом IV Кодексу функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до п.п. 173.1 або 173.2 ст. 173 Кодексу з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві. 

У разі продажу (обміну) об’єкта рухомого майна за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи – підприємця або укладення та оформлення договорів відчуження транспортних засобів у присутності посадових осіб органів, які здійснюють реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, такий посередник або відповідний орган виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладання договору зобов’язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого майна.

Пунктом 173.4 ст. 173 Кодексу органи, у присутності посадових осіб яких між фізичними особами здійснюються укладення та оформлення договорів купівлі-продажу (міни, поставки), а також інших договорів, здійснюють у встановленому законом порядку реєстрацію таких транспортних засобів за наявності оціночної або середньоринкової вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, обчисленого в установленому Кодексом порядку, та щомісяця в порядку, встановленому розділом IV Кодексу, подають до контролюючого органу податковий розрахунок, подання якого передбачено п.п. «б» п. 176.2 ст.176 Кодексу, в якому зазначають інформацію про такі договори (угоди), включаючи інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку (абзац сьомий п. 173.4                 ст. 173 Кодексу).

Для цілей п. 173.4 ст. 173 Кодексу платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банки, небанківських надавачів платіжних послуг / емітентів електронних грошей.

Враховуючи викладене, у разі якщо продаж рухомого майна здійснюється за договором комісії, тобто однією із сторін договору купівлі-продажу є юридична особа / фізична особа - підприємець – комісіонер, то такий комісіонер, є податковим агентом і повинен виконати усі функції, визначені Кодексом.

Разом з цим, оскільки звернення не містить достатньої інформації щодо операцій з продажу рухомого майна, а саме відсутня інформація стосовно суб’єктів господарювання – продавців, покупців тощо, то з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства в частині оподаткування доходів фізичних осіб будь-які висновки можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжуються.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.