Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.11.2025 р. № 6119/ІПК/99-00-18-01-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВАРИСТВА з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (далі – Товариство) на отримання індивідуальної податкової консультації щодо ризиковості платників податку на додану вартість і харчування працівників за рахунок роботодавця, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство зазначає, що на етапі переговорів з покупцем на постачання великої партії бетону дізнається, що покупець має статус ризикового платника податку на додану вартість.

Крім того, Товариством прийнято рішення організувати безкоштовне харчування працівників за системою «шведський стіл»: гарячими напоями (чаєм, кавою), гарячими обідами, водою. У розумінні Товариства система «шведський стіл» полягає у можливості працівника підійти до місця, де знаходяться продукти харчування, взяти необхідну кількість та асортимент продуктів, визначену на власний розсуд, тобто, неможливо визначити кількість спожитих продуктів кожним окремим працівником та забезпечення харчування не може бути персоніфіковане.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати роз’яснення з таких питань:

1. Що загрожує Товариству, якщо буде підписано договір поставки своєї продукції з покупцем який має статус ризикового платника податку на додану вартість?
2. Що загрожує Товариству, якщо буде здійснювати господарські операції з покупцями які мають статус ризикового платника податку на додану вартість?
3. Як діяти Товариству для уникнення отримання статусу ризикового платника податку на додану вартість, бо він є виробником продукції, і йому потрібен ринок збуту?
4. Як уникнути зупинки реєстрації податкових накладних якщо буде підписано договір та відбудеться поставка продукції?
5. Чи вірно, що придбання послуг з харчування за системою «шведський стіл», і включення витрат на таке харчування у собівартість продукції, для найманих працівників Товариства не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО), військовим збором (далі – Збором) та базою нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ), в тому числі не вважається наданням Товариством додаткового блага?
6. Чи вірно, що при придбанні послуг з харчування за системою «шведський стіл» для найманих працівників, витрати на які включаються у собівартість продукції, не виникає підстав для нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість (далі – ПДВ) відповідно до пункту 188.1 статті 188 та пункту 198.5 статті 198 Кодексу, якщо придбання послуг з харчування здійснюється у неплатників ПДВ і послуги з харчування не надаються Товариством самостійно?
7. Чи вірно, що при придбанні послуг з харчування за системою «шведський стіл» для найманих працівників, витрати на які включаються у собівартість продукції, виникають підстави для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ згідно з підпунктом «а» пункту 198.5 статті 198 Кодексу, якщо придбання послуг з харчування здійснюється у платників ПДВ і вартість придбаного харчування включається до собівартості послуг, надання яких Товариством нерезиденту не є об’єктом оподаткування ПДВ?
8. Чи вірно, що при придбанні послуг з харчування за системою «шведський стіл» для найманих працівників, витрати на яке включаються у собівартість продукції, для найманих працівників Товариства непотрібно відображати у рядку 16.4 чи будь-яких інших рядках декларації з податку на прибуток підприємств (рядок 06.3)?

Щодо питань 1, 2, 3, 4.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Кодексу на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Реєстр) у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (зі змінами), затверджено, зокрема, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Порядок зупинення).

Пунктом 3 Порядку зупинення передбачено, що податкові накладні/ розрахунки коригування (крім податкових накладних/розрахунків коригування, складених відповідно до пункту 97 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, у яких відображено операцію, до якої застосовується режим експортного забезпечення відповідно до вимог статті 19² Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, складеної на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості хоча б одного з товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку, за винятком розрахунку коригування, визначеного підпунктом 7 цього пункту), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі – ознаки безумовної реєстрації).

Згідно з пунктом 4 Порядку зупинення у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пунктах 3 або 3¹ Порядку зупинення, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Відповідно до пункту 5 Порядку зупинення платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/ розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1 до Порядку зупинення), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2 Порядку зупинення). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3 до Порядку зупинення).

Згідно з пунктом 6 Порядку зупинення у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, який склав та/або подав податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (крім розрахунку коригування, складеного відповідно до вимог підпунктів «б» і «в» підпункту 97.4 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Пунктом 7 Порядку зупинення визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування (крім податкової накладної/розрахунку коригування, у яких відображена операція з вивезення за межі митної території України товарів, до яких застосовується режим експортного забезпечення відповідно до вимог статті 19² Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність») встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Додатком 1 до Порядку зупинення визначено критерії ризиковості платника податку на додану вартість (далі – Критерії ризиковості).

Пунктом 8 Критеріїв ризиковості передбачено, зокрема, Довідник кодів податкової інформації, що стала підставою для розгляду питання про відповідність платника податку Критеріям ризиковості, який визначається ДПС та затверджується відповідним наказом.

На виконання вимог пункту 8 Критеріїв ризиковості наказом ДПС від 11.01.2023 № 17 «Про затвердження довідника кодів податкової інформації» затверджено Довідник кодів податкової інформації, що стала підставою для розгляду питання про відповідність платника податку на додану вартість Критеріям ризиковості (далі – Довідник кодів).

Відповідно до коду «12» податкової інформації Довідника кодів підставою для розгляду питання відповідності платника податку Критеріям ризиковості є інформація про постачання товарів/послуг платнику(ам) податку, щодо якого(их) прийнято рішення про відповідність Критеріям ризиковості, якщо дата подання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі за операцією з постачання припадає на період після дати прийняття щодо покупця рішення про відповідність такого покупця Критеріям ризиковості.

Також, кодом «13» податкової інформації Довідника кодів передбачено, що підставою для розгляду питання відповідності платника податку Критеріям ризиковості є інформації про придбання товарів/послуг у платника(ів) податку, щодо якого(их) прийнято рішення про відповідність Критеріям ризиковості, якщо дата подання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі за операцією з придбання припадає на період після дати прийняття щодо постачальника рішення про відповідність такого постачальника Критеріям ризиковості.

Згідно з пунктом 6 Порядку зупинення питання відповідності/ невідповідності платника податку Критеріям ризиковості розглядається комісією регіонального рівня.

З урахуванням зазначеного комісією регіонального рівня може розглядати питання про відповідність Товариства Критеріям ризиковості, зокрема, на підставі інформації, яка відповідає кодам «12» та «13» Довідника кодів.

Таким чином, зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування відбувається у порядку та на підставах, визначених Порядком зупинення.

Додатково зазначаємо, що Порядком зупинення не передбачено наслідків за підписання договорів з контрагентами які мають статус ризикового платника податку на додану вартість.

Щодо питання 5.

Визначення понять, що вживаються у Кодексі, зазначені у статті 14 Кодексу, яка не містить окремого визначення «харчування за принципом «шведського столу».

Разом з тим підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Кодексу передбачено поняття доходу з джерелом походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, згідно з пунктом 162.1 статті 162 якого платником податку є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу визначено перелік доходів, які не включаються до розрахунку місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Крім того, підпунктом 1.7 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування Збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 цього розділу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпункті 165.1.36 пункту 165.1 статті 165, підпунктах 3 і 4 пункту 170.13¹ статті 170 Кодексу та пункті 14 підрозділу 1 цього розділу.

Водночас, пунктом 164.2 статті 164 Кодексу визначено перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Згідно з підпунктом «а» та «б» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу) у вигляді:

вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом «а» цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для осіб з інвалідністю, у тому числі які призначені для участі осіб з інвалідністю в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку – учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.

Зауважуємо, що норми підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу не містять посилань на те, що доходи, одержані платником податку у вигляді безоплатного харчування не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб. Зазначене лише може вказувати на те, що такі доходи не є додатковим благом.

Разом з тим, підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Кодексу визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 Кодексу.

Відповідно до підпункту 167.1 статті 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 статті 167 Кодексу).

Підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу визначено, що платниками Збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу об’єктом оподаткування Збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – є доходи, визначені статтею 163 Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу ставка Збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) ПДФО та Збору до бюджету визначено статтею 168 Кодексу та підпунктом 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Кодексу.

Також, підпунктом 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу визначено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) Збору з доходів платників Збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Згідно з підпунктом 70.12.1 пункту 70.12 статті 70 Кодексу реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі – РНОКПП) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) використовуються, зокрема, у разі виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізичні особи зобов’язані подавати інформацію про реєстраційний номер облікової картки юридичним та фізичним особам, що виплачують їм доходи

Відповідно до пункту 70.13 статті 70 Кодексу документи, пов’язані з проведенням операцій, передбачених пунктом 70.12 статті 70 Кодексу, які не мають РНОКПП або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України.

Отже, неможливість, на думку юридичної особи, персоніфікувати отриманий дохід не може слугувати підставою для звільнення платника податків від сплати відповідних податків і зборів.

Разом з тим відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками ЄСВ є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 ЄСВ нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 Закону № 2464, – на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Водночас частиною сьомою статті 7 Закону № 2464 передбачено, що перелік видів виплат, на які не нараховується ЄСВ, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Переліком видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 «Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (зі змінами), не передбачено витрати на безоплатне харчування як таких, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців та на які не нараховується ЄСВ.

Таким чином, дохід, отриманий фізичною особою у вигляді вартості безоплатного харчування включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, та є базою нарахування єдиного внеску.

Щодо питання 6 ,7.

Згідно з підпунктом «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Згідно з підпунктом «в» підпункту 14.1.185 та підпунктом «в» підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачання товарів/послуг включає, зокрема, безоплатну передачу майна іншій особі, постачання послуг іншій особі на безоплатній основі.

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Кодексу під безоплатно наданими товарами розуміються товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Реєстрі у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Реєстрі податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу платник ПДВ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Реєстрі в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/ виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, зокрема, в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу).

Таким чином, якщо платник ПДВ здійснює операції з постачання товарів/послуг (у тому числі безоплатної передачі), то згідно зі статтею 185 Кодексу такі операції відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу є об’єктом оподаткування ПДВ. База оподаткування операцій з постачання таких товарів/послуг визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу визначається виходячи з їх договірної вартості.

У випадку якщо платником здійснюються операції, зокрема, з постачання послуг, операції з постачання яких не є об’єктом оподаткування ПДВ в зв’язку з тим, що місце постачання послуг розташоване за межами митної території України, то обов’язку щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за такими операціями відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу не виникає.

Загальне правило формування податкового кредиту передбачає включення особою, якій здійснюється постачання товарів/послуг, до складу податкового кредиту усіх сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів/послуг у особи, яка здійснює таке постачання – платника ПДВ, незалежно від того, для використання в яких операціях придбані такі товари/послуги.

Якщо придбані платником товари/послуги призначені для використання в оподатковуваних ПДВ операціях, то податкові зобов’язання з ПДВ на підставі пункту 198.5 статті 198 або пункту 199.1 статті 199 Кодексу при придбанні таких товарів/послуг не нараховуються.

© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим.

Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" на сайті або по телефону (044) 495-20-60

Приєднуйтесь до нас у соцмережах: