Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.11.2025 р. № 6170/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (   ) щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомляє, що практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації пов’язана із застосуванням окремих норм статті 39² Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи вважається дохід контрольованої іноземної компанії від розформування резерву під кредит (reversal of loss allowance on loans receivable) активним доходом для цілей застосування підпункту 39².4.1 пункту 39².4 статті 39² Кодексу?
2. Чи зобов’язана контролююча особа розраховувати скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії за 2024 рік у разі, якщо прибуток контрольованої іноземної компанії за 2024 рік звільняється від оподаткування на підставі підпункту 39².4.1 пункту 39².4 статті 39² Кодексу?

Контрольованою іноземною компанією (далі – КІК) визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи - резидента України або юридичної особи - резидента України (підпункт 39².1.1 пункту 39².1 статті 39² розділу І Кодексу).

Пунктом 39².2 статті 39² розділу І Кодексу визначено особливості оподаткування прибутку КІК. Так, об'єктом оподаткування для податку на доходи фізичних осіб (податку на прибуток підприємств) контролюючої особи є частина скоригованого прибутку КІК, пропорційна частці, якою володіє або яку контролює така фізична (юридична) особа на останній день відповідного звітного періоду, щодо якого розраховується скоригований прибуток КІК, що обчислюється відповідно до правил, визначених цією статтею.

При цьому, норми статті 39² розділу І Кодексу передбачають перелік умов, у разі дотримання яких, скоригований прибуток КІК не включається до бази оподаткування контролюючої особи.

Так, підпунктом 39².4.1 пункту 39².4 статті 39² розділу І Кодексу визначено, що скоригований прибуток КІК не підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу, не є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи у разі додержання таких умов:

а) між Україною та іноземною юрисдикцією місцезнаходження (реєстрації) КІК є чинний договір про уникнення подвійного оподаткування або про обмін податковою інформацією та

б) виконується будь-яка з таких умов, зокрема:

- частка пасивних доходів КІК становить не більше 50 відсотків загальної суми доходів КІК із всіх джерел.

У разі якщо частка пасивних доходів КІК становить більше 50 відсотків загальної суми доходів КІК із всіх джерел, для цілей застосування статті 39²
розділу І Кодексу такі доходи визнаються активними, за умови що КІК:

фактично виконує суттєві функції, несе ризики та використовує активи в операціях, що призводять до отримання відповідних активних доходів;

має необхідні ресурси для виконання зазначених функцій, управління ризиками та використання активів (кваліфікований персонал, основні фонди у власності або користуванні, достатній власний капітал тощо).

Згідно з підпунктом 39².4.3 пункту 39².4 статті 39² розділу I Кодексу у разі якщо прибуток КІК звільняється від оподаткування відповідно до положень цього пункту, контролююча особа звільняється від обов'язку розраховувати скоригований прибуток КІК відповідно до положень підпункту 39².3.2 пункту 39².3 статті 39² розділу I Кодексу.

Отже, звільнення від оподаткування прибутку КІК можливе при дотриманні вимог, визначених пунктом 39².4 статті 39² розділу I Кодексу.

Таким чином, у разі звільнення від оподаткування прибутку КІК відповідно до вимог, визначених пунктом 39².4 статті 39² розділу I Кодексу, контролююча особа звільняється від обов’язку розраховувати скоригований прибуток КІК.

Разом з тим, підпунктом 14.1.268 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що пасивні доходи – доходи, отримані у вигляді:

процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, на вклад (депозит) у кредитних спілках, інших процентів (у тому числі дисконтних доходів); процентного або дисконтного доходу за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; плати (відсотків), що розподіляється відповідно до пайових членських внесків членів кредитної спілки; доходу, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону, включаючи дохід, що виплачується (нараховується) емітентом у результаті викупу (погашення) цінних паперів інституту спільного інвестування, який визначається як різниця між сумою, отриманою від викупу, та сумою коштів або вартістю майна, сплаченою платником податку продавцю (у тому числі емітенту) у зв’язку з придбанням таких цінних паперів, як компенсація їх вартості; доходу за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону; відсотків (дисконту), отриманих власником облігації від їх емітента відповідно до закону; доходу за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та доходу, отриманого платником податку в результаті викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному проспектом емісії сертифікатів; інвестиційного прибутку, включаючи прибуток від операцій з державними цінними паперами та з борговими зобов’язаннями Національного банку України з урахуванням курсової різниці; роялті; дивідендів; страхових виплат і відшкодувань.

Водночас, Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі – МСФЗ) – це Стандарти та Тлумачення, видані Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (РМСБО). Вони охоплюють: а) Міжнародні стандарти фінансової звітності; б) Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку; в) Тлумачення Комітету з тлумачень міжнародних фінансових звітних стандартів.

Пунктом 5 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» (далі – МСБО 8) визначено, що облікова політика – це конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, застосовані суб’єктом господарювання при складанні та поданні фінансової звітності.

Пункт 13 МСБО 8 передбачає , що суб’єкт господарювання має обирати та застосовувати свої облікові політики послідовно для подібних операцій, інших подій та умов, якщо МСФЗ конкретно не вимагає або не дозволяє визначення категорій статей, для яких різні політики можуть бути доречним. Якщо МСФЗ вимагає або дозволяє таке визначення категорій, слід обирати прийнятну облікову політику та послідовно застосовувати її до кожної категорії.

Таким чином, іноземна юридична особа обирає в межах, передбачених стандартами або іншими нормативними документами, певні методи, методики, способи оцінки, форми організації обліку тощо, які використовуються такою особою задля ведення обліку та складання фінансової звітності.

При цьому Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 18 «Дохід» (далі – МСБО 18), який є складовою Міжнародного стандарту фінансової звітності, розкриває поняття «дохід» як збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження або збільшення корисності активів чи зменшення зобов’язань, що веде до збільшення власного капіталу, крім випадків, пов’язаних із внесками учасників власного капіталу. Дохід включає як дохід від звичайної діяльності, так і прибуток від інших операцій. Дохід від звичайної діяльності є доходом, який виникає в ході звичайної діяльності суб’єкта господарювання і позначається різними назвами, а саме: продаж, гонорари, відсотки, дивіденди та роялті. Метою Стандарту є визначення облікового підходу до доходу, який виникає в результаті певних типів операцій та подій. Дохід визнається коли існує надходження до суб’єкта господарювання економічних вигід і ці вигоди можна достовірно оцінити.

З огляду на зазначене, суб’єкт господарювання самостійно визначає свою облікову політику, в якій зазначає, які доходи вважаються активними та пасивними.

Якщо всі умови підпункту 39².4.1 або підпункту 39².4.2 пункту 39².4 статті 39² розділу I Кодексу виконані, то контролююча особа має право на звільнення від оподаткування скоригованого прибутку КІК і, відповідно, не зобов’язана розраховувати скоригований прибуток КІК за підпунктом 39².3 статті 39² розділу I Кодексу.

Водночас, варто зазначити, що кожен конкретний випадок практичного застосування положень Кодексу здійснюється на підставі аналізу деталізованої інформації та її документального підтвердження, з урахуванням усіх обставин та підстав.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.