Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.11.2025 р. № 6212/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Фермерського господарства ….. (далі – Господарство), яке направлено листом ГУ ДПС у Харківській області   , щодо отримання індивідуальної податкової консультації зі сплати земельного податку та мінімального податкового зобов’язання      (далі – МПЗ) та, керуючись статтею  52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Господарство поінформувало, що є платником єдиного податку третьої групи. Згідно з положеннями Статуту Господарства (копія статуту до звернення додана) до статутного капіталу Господарства внесена земельна ділянка для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 0000000000:00:000:0000 загальною площею …….  гектара (далі – Ділянка), на яку оформлений Державний акт право постійного користування на фізичну особу – засновника Господарства.

Господарство просить надати роз’яснення з наступних питань:

1) Хто є платником земельного податку та МПЗ – Господарство чи фізична особа – засновник Господарства;

2) Чи повинно Господарство подавати звітність та сплачувати податкові зобов’язання за Ділянку;  

3) Яка ставка земельного податку застосовується у 2025 році за Ділянку, яка розташована «…за межами населеного пункту …. сільської ради ….. громади ….. району Харківської області ?».

Щодо питань 1, 2.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані
у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (підпункт  269.1.1 пункту  269.1. статті  269 Кодексу).

У пункті  286.1 статті  286 Кодексу встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є зокрема, дані Державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного земельною ділянкою (державні акти на землю) тощо.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт  287.1 статті 287 Кодексу).

Згідно з підпунктом  38 ˡ.1.4 пункту  38 ˡ.1 статті  38 ˡ Кодексу МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

Разом з цим, у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному Кодексом (пункт  38 ˡ.3 статті  38 ˡ Кодексу).

У разі якщо Господарство користується земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності членів Господарства, без укладання договору оренди та державної реєстрації переходу такого права користування, то обов’язок з визначення загального МПЗ виникає у власників земельних ділянок.

 

 

Відповідно до наданої до звернення копії витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від  29.09.2025      (далі – Витяг) право постійного користування Ділянкою зареєстроване на фізичну особу – засновника Господарства, тому податковий обов’язок з обчислення, декларування та сплати земельного податку та МПЗ виникає у фізичної особи – засновника Господарства з дати державної реєстрації права постійного користування Ділянкою.

Щодо питання 3.

Ставки місцевих податків і зборів, зокрема плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, встановлюють органи місцевого самоврядування у своїх рішеннях з урахуванням меж ставок, визначених Кодексом (підпункт  12.4.1 пункту  12.4 статті  12, пункт  284.1 статті  284 Кодексу).

Статтею 274 Кодексу визначені граничні межі ставок земельного податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку (далі – Оцінка) яких проведено (незалежно від місцезнаходження), а у статті 277 Кодексу встановлені граничні межі ставок земельного податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), Оцінку яких не проведено.

Згідно з відомостями, зазначеними у копії Витягу, суб’єктом права власності на Ділянку є ……. селищна об’єднана територіальної громада ….. району Харківської області в особі ……. селищної ради (далі – Рада).

Ставки із земельного податку встановлює Рада у відповідному рішенні.

Отже, у податковому (звітному) 2025 році при обчисленні податкових зобов’язань із земельного податку для земельних ділянок, розташованих в межах території Ради, Оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), ставки податку встановлюються відповідним рішенням Ради, розмір яких не повинен перевищувати граничні розміри ставок податку, визначених статтею  274 Кодексу, а за земельні ділянки, Оцінку яких не проведено – у розмірах ставок податку, визначених відповідно до статті  277 Кодексу.

Зважаючи на те, що контроль за дотриманням земельного законодавства належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (стаття  33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), з питання застосування ставки земельного податку за Ділянку для обчислення податкових зобов’язань платнику земельного податку доцільно звернутися до Ради.

Разом з тим повідомляємо, що висновки з питань практичного застосування норм податкового законодавства надаються Державною податковою службою України, виходячи із суті запитань та наявної інформації, наданої у зверненні.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт  52.2 статті  52 Кодексу).

 

 

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності законодавства, щодо яких  надано  індивідуальну  податкову консультацію.