Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.11.2025 р. № 6213/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства з обмеженою відповідальністю ….. (далі – Товариство) …щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питання застосування ставок із земельного податку (далі – Податок) та, керуючись ст.  52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало про набуття 22.09.2025 у власність земельної ділянки (кадастровий номер 0000000000:00:000:0000) з цільовим призначенням «03.07 – Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» (далі – Ділянка), розташованою у селі …. району ….. області. Село …. входить до складу …… ТГ …… району ….. області (далі – Рада), рішенням якої від … № .. «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території ….. сільської ради ТГ … району …області на 2025 рік» (далі – рішення Ради) для земельних ділянок з цільовим призначенням «03.07» встановлено ставку земельного податку у розмірі 5  відсотків від  нормативної грошової оцінки, що перевищує граничні межі, визначені п.  274.1 ст.  274 Кодексу (не більше 3 відсотків).

Товариство, зазначаючи, що індивідуальна податкова консультація від  15.10.2025 №  5478/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК, надана на його попереднє звернення від  07.10.2025 №  М-2025-5123, не є вичерпною та однозначною, та посилаючись на п.  5.2 ст. 5 Кодексу і судову практику, зокрема на постанову Верховного Суду від  24.01.2018 у справі №  817/206/15 (далі – Постанова суду), просить роз’яснити, чи вірно Товариство розуміє, що при декларуванні податкових зобов’язань з Податку не застосовується розмір ставки Податку, встановлений рішенням Ради, а застосовується ставка у розмірі 3 відсотків відповідно до п.  274.1 ст.  274 Кодексу.

Податкове законодавство України складається, зокрема з Конституції України; Кодексу; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Кодексу; рішень органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими Кодексом (п.   3.1 ст.  3 Кодексу).

Ставки місцевих податків та зборів, у тому числі Податку, встановлюють органи місцевого самоврядування у своїх рішеннях з урахуванням меж ставок, визначених Кодексом, та виду цільового призначення землі (п.п.  12.4.1 п.  12.4 ст. 12 та п. 284.1 ст. 284 Кодексу).

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п.  12.3.4 п.  12.3 ст. 12 Кодексу (п.  12.3 ст.  12 Кодексу).

Статтею 274 Кодексу визначені граничні межі ставок Податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження). При цьому, п. 274.1 Кодексу обмеження щодо розміру ставки земельного податку визначено не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Водночас рішенням Ради для земельних ділянок з цільовим призначенням «03.07 – Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» встановлено ставку Податку у розмірі 5 відсотків.

Відповідно до частини першої ст.  73 Закону акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті у межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Контроль за встановленням ставок місцевих податків і зборів, не належить до функцій контролюючих органів.

Слід звернути увагу, що висновок Постанови суду щодо принципу пріоритетності норм Кодексу над нормами інших актів у разі їх суперечності стосується норми Кодексу, а саме п.  5.2 ст. 5, п.п.  288.5.1 п. 288.5 ст.  288 Кодексу, та договору оренди земельної ділянки комунальної власності.

Договір оренди землі не є складовою частиною податкового законодавства.

У зверненні Товариства йдеться про рішення Ради, яке на думку Товариства, суперечить п.  274.1 ст.  274 Кодексу.

У розумінні п.  3.1 ст.  3 Кодексу, рішення Ради є складовою частиною податкового законодавства.

Згідно зі ст.  55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У разі незгоди з рішенням Ради, таке рішення може бути оскаржено Товариством в суді.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.