Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.11.2025 р. № 6220/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула Звернення-2 Товариства щодо застосування норм податкового законодавства та на доповнення до індивідуальної податкової консультації, наданої Товариству 16.09.2025 на Звернення-1 та зареєстрованої в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій за № 4987/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК (далі ­– ІПК № 4987), керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у Зверненні-1, з метою розміщення на маркетплейсі інформації про товари/послуги, що постачає Товариство, між Товариством та Контрагентом – платником ПДВ (власником маркетплейсу), планується укласти, зокрема ліцензійний договір про використання торговельної марки, згідно з яким Ліцензіар (Контрагент) за винагороду надаватиме Ліцензіату (Товариству) дозвіл на використання торговельних марок на визначеній договором території (невиключну ліцензію) на строк дії договору. Договір передбачатиме використання торговельних марок певними способами, перелік яких наведено у договорі.

У Зверненні-2 зазначено, що в результаті розгляду ІПК № 4987  у Товариства виникло додаткове питання, зокрема: чи вважається використанням торговельної марки Контрагента, наданої згідно з ліцензійним договором, у господарській діяльності Товариства, якщо це виключно розміщення товарів/послуг Товариства з метою отримання доходу Товариством на маркетплейсі Контрагента, на якому відображена   його  торговельна  марка,   при   цьому   використання   торговельної марки іншими способами не здійснюватиметься?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу І ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з частиною першою статті 420 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) комерційні (фірмові) найменування та торговельні марки (знаки для товарів і послуг) належать до об'єктів права інтелектуальної власності та авторського права.

Частинами першою і другою статті 1109 ЦКУ встановлено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов’язується вносити плату за використання об’єкта, якщо інше не встановлено договором.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ визначено, що господарська діяльність – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Враховуючи викладене та у доповнення до ІПК № 4987 ДПС інформує.

Якщо використання Товариством торговельної марки Контрагента, наданої згідно з ліцензійним договором, а саме розміщення товарів/послуг Товариства на маркетплейсі Контрагента, на якому відображена торговельна марка Контрагента, пов’язано з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг та спрямовано на отримання доходу Товариством, то таке використання торговельної марки вважається таким, що здійснюється Товариством в межах власної господарської діяльності.

Разом з тим ДПС повідомляє, що в межах надання індивідуальної податкової консультації ДПС не здійснює аналіз господарських операцій платника та не проводить оцінку правомірності відображення окремих операцій в податковому обліку платника податку, яка може бути досліджена під час проведення документальної перевірки платника податку.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність та відповідність здійснюваних ними операцій тим, які передбачені чинним законодавством.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).