Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.11.2025 р. № 6243/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо окремих питань оподаткування та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платником податку укладено договір купівлі-продажу товарів власного виробництва з нерезидентом на умовах поставки EXW згідно з правилами ІНКОТЕРМС (склад продавця, Україна). Умовами договору передбачено отримання попередньої оплати за товари у іноземній валюті. Валютні кошти від нерезидента надходитимуть на розподільчий рахунок та надалі зараховуватимуться на поточний рахунок у іноземній валюті.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо:

1) суми, виходячи з якої в описаній ситуації нараховуються податкові зобовʼязання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість;

2) дати складання податкової накладної.

Водночас інформація, надана у зверненні, не дає змоги чітко ідентифікувати суть господарської операції (чи здійснюється операція з постачання на митній території України, чи операція з вивезення товарів за межі митної території України). У зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо порушених питань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Пунктами 5.1 – 5.3 статті 5 розділу І ПКУ встановлено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України від 21 червня 2018 року
№ 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473), відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом № 2473, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 2473.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2473 усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за операціями, визначених цією частиною.

Підпунктом 2 пункту 109 розділу Х Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 із змінами і доповненнями (далі – Положення № 5) визначено, що за поточними рахунками в іноземній валюті суб’єктів господарювання – резидентів (юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців) здійснюються операції, що не суперечать вимогам законодавства України, уключаючи, зокрема, операції за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами).

Зарахування коштів в іноземній валюті на поточні рахунки клієнтів здійснюється банками через розподільчі рахунки у визначених Положенням № 5 випадках (пункт 108 розділу Х Положення № 5).

Умовами поставки EXW, які визначені правилами ІНКОТЕРМС, передбачено, що продавець гарантує передачу товару у місці, яке він вибрав, а покупець повністю забезпечує доставку від місця завантаження і основне транспортування та несе всі ризики з того моменту, коли прийняв товар.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств (питання 1)

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ).

Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ).

Таким чином, при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств враховується визначений за правилами бухгалтерського обліку фінансовий результат від господарських операцій, здійснених платником податку на прибуток.

Визначення дати отримання доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) нерезиденту, у тому числі здійснення поставки на умовах післясплати, здійснюється згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Отже, з питання визначення дати та курсу валют, за якими визнається дохід за операцією з експорту товару у разі розрахунку в іноземній валюті, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо оподаткування податком на додану вартість (питання 1, 2)

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а», «г» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ, а також операції з вивезення товарів за межі митної території України. З метою оподаткування податком на додану вартість до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України (далі – МКУ).

Постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Згідно з пунктом 186.1 статті 186 розділу V ПКУ місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (далі – перша подія):

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, − дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку − дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої − дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів − дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг − дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно із підпунктом «а» підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог МКУ.

Базою оподаткування для операцій з вивезення товарів за межі митної території України є договірна (контрактна) вартість таких товарів, зазначена в митній декларації, оформленій відповідно до вимог МКУ (пункт 189.17 статті 189 розділу V ПКУ).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених у зверненні, опису питання і фактичних обставин, наведених у зверненні, ДПС повідомляє.

При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996).

Якщо платник податку здійснює операцію з постачання товарів нерезиденту на митній території України та отримує попередню оплату за такі товари у іноземній валюті, то за такою операцією платник податку нараховує податкові зобов’язання з ПДВ та складає відповідну податкову накладну на дату надходження коштів з розподільчого рахунка на поточний рахунок такого платника податку на суму коштів, які надійшли на його поточний рахунок в оплату вартості товарів.

Якщо платник податку здійснює операцію з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту, то податкова накладна за такою операцією складається на дату оформлення митної декларації виходячи з договірної (контрактної) вартості таких товарів, зазначеної в митній декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України.

Кожен конкретний випадок стосовно оподаткування ПДВ операцій, що здійснюються платником податку (у тому числі визначення бази оподаткування ПДВ та дати виникнення податкових зобовʼязань) має розглядатися з урахуванням суттєвих обставин та договірних умов здійснення таких господарських операцій, а також первинних (бухгалтерських) документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо окремих питань оподаткування та, керуючись статтею 52
глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.