Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.11.2025 р. № 6306/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи – підприємця (далі – Підприємець)
від  (вх. ДПС № /ІПК/6 від) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до тексту звернення, Підприємець здійснює діяльність у сфері надання послуг. Розрахунки за надані послуги проводить виключно в безготівковій формі за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Враховуючи викладене вище, Підприємець просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. Чи необхідно застосовувати реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО / ПРРО) отримання оплати на поточний рахунок за маркетингові послуги через канали інтернет-еквайрингу (monobank (Plata by Mono), LiqPay) або інші аналогічні онлайн-платіжні сервіси, у випадках коли клієнт здійснює оплату на сайті банківською карткою, без використання фізичного POS-терміналу та без застосування готівки?

2. Яка оплата на поточний рахунок Підприємця за наданні маркетингові послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів буде вимагати застосування РРО / ПРРО?

 

Правові засади застосування РРО / ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі України від 06 липня 1995 року
№ 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання
(далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі ІІ Закону № 265.

Зокрема, у статті 3 Закону № 265 встановлено обов’язок СГ проводити розрахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО / ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Обов’язок застосування РРО / ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначені у законодавстві, у тому числі у нормах його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.

До таких винятків належить, зокрема, встановлене у пункті 14 статті 9 Закону № 265 право не застосовувати РРО / ПРРО при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Враховуючи викладене, та як відповідь на питання повідомляємо, що за умови проведення розрахунків за надані послуги виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, зокрема тих, які вказанні у зверненні, застосування РРО / ПРРО для Підприємця не обов’язкове.

При цьому таке право не застосовувати РРО / ПРРО втрачається у випадку проведення розрахунків за послуги у спосіб відмінний від зазначеного в
пункті 14 статті 9 Закону № 265.

Звертаємо увагу, що відповідь надано з використанням визначення понять, а не власних назв банківських систем дистанційного обслуговування або сервісів переказу коштів.

Відповідь, надана на питання 1, позбавляє необхідності надання відповіді на питання 2.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.