Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.11.2025 р. № 6314/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства…. (далі – Звернення) щодо надання індивідуальної податкової консультації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок),  і керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство проінформувало, що має у власності об’єкти нерухомості, які віднесені до класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» Класифікатора будівель                    і споруд НК 018:2023, частину яких здає в оренду.

Товариство запитує: 1) чи має право Товариство застосовувати положення підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу (далі – підпункт «ж» підпункту 266.2.2 Кодексу) стосовно площ об’єктів нерухомості, які не надає в оренду; 2) чи повинно Товариство нараховувати Податок на всю площу будівель та споруд, які є у власності, чи лише на ту частину, що здається в оренду; 3) яку ставку Податку має застосовувати Товариство, якщо згідно «Зведеної інформації про розмір та дату встановлення на відповідних територіях ставок місцевих податків і зборів, а також про встановлені податкові пільги, які будуть діяти у 2025 році», розміщеної на сайті tax.gov.ua (далі – Зведена інформація), по класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» ставка Податку 0 відсотків; 4) яку ставку Податку має застосовувати Товариство, якщо згідно Зведеної інформації по класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» ставка Податку 0 відсотків, але частина споруди здається в оренду.

Оскільки до звернення не надані документи, які підтверджують права власності Товариства на об’єкти нерухомого майна  та їх віднесення до класу 1271 Класифікатора

будівель і споруд НК 018:2023, затвердженого наказом  Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 «Про затвердження національного класифікатора                           НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000» (далі – Класифікатор), то ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо викладених питань.

Порядок нарахування та сплати  Податку  врегульовано у  статті 266 Кодексу. 

Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 Кодексу).

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі                   їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт                                     (підпункт 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Кодексу).

Згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 Кодексу не є об’єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» Класифікатора, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання та не здаються їх власниками  в оренду, лізинг, позичку.

Положеннями підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що  сільськогосподарський товаровиробник – юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа – підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Отже для права застосування норми, передбаченої  підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 Кодексу, Товариство одночасно має відповідати певним умовам:

бути сільськогосподарським товаровиробником;

бути власником будівель та споруд, віднесених до класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» Класифікатора;

будівлі та споруди використовуються за призначенням у господарській діяльності Товариства саме як сільськогосподарського товаровиробника;

будівлі та споруди (в т.ч. їх частки) не здаються в оренду, лізинг, позичку.

Для застосування положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 Кодексу Товариство має позиціонуватися, як сільськогосподарський товаровиробник та мати основний вид діяльності, який класифікується  у секції «А» КВЕД  ДК 009:2010.

Відповідно до реєстраційних даних основним видом діяльності Товариства визначено КВЕД 01.61 «Допоміжна діяльність у рослинництві»», який класифікується у секції А «Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство»                             ДК 009:2010.

Визначення належності будівлі до того  чи  іншого класу будівель  проводиться  на

підставі документів, що підтверджують їх право власності з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об’єкта нерухомості згідно з Класифікатором.

Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Методика визначення головного призначення будівлі детально описана і проілюстрована у розділі 4 Класифікатора.

Підтвердженням даних щодо характеристик об’єкту нерухомості зокрема, можуть бути дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, дані Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, свідоцтво про право власності на об’єкт нерухомості, матеріали технічної інвентаризації об’єкта нерухомого майна,  тощо.

У межах податкового законодавства кожен об’єкт нерухомого майна, що має документ, підтверджуючий право власності на об’єкт нерухомого майна (об’єкт нерухомого майна має реєстраційний номер), розглядається як окремий об’єкт оподаткування Податком.

Надання об’єкту нерухомості або його частини в оренду, лізинг, позичку позбавляє Товариство права при визначенні податкового зобов’язання з Податку застосовувати положення підпункту «ж» підпункту 266.2.2 Кодексу за весь об’єкт нерухомості.

Отже у Товариства виникає обов’язок з нараховування та сплати податкових зобов’язань з Податку за всю площу об’єкту  нерухомості, а не за частину, яка здається в оренду, лізинг, позичку, за ставкою Податку, встановленою органом місцевого самоврядування, на підвідомчій території якого знаходяться об’єкти нерухомості.  

У зверненні Товариство не зазначило на території якої територіальної громади розміщені об’єкти нерухомості.

Водночас зазначаємо, що зважаючи на повноваження органів місцевого самоврядування  встановлювати ставки Податку та податкові пільги, Товариству доцільно звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням об’єкту нерухомого майна  для отримання інформації щодо застосування  ставок Податку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II Кодексу).

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни / втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.