Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 та п.п. «в» п.п. 69.41.3 п.п. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні Товариство є юридичною особою – платником податку на додану вартість на загальній системі оподаткування. Товариство уклало два договори з постачальниками – фізичними особами – підприємцями – нерезидентами.
Один постачальник – нерезидент зареєстрований у Республіці Польща (PKD 73.20.Z «Дослідження ринку та громадської думки», PKD 73.11.Z «Діяльність рекламних агентств», що включають в себе маркетинговий консалтинг, прямий маркетинг та вивчення потенціалу ринку, попиту і споживчих звичок для збільшення продажів і впровадження нових товарів, включаючи статистичний аналіз отриманих результатів). Предметом договору є надання комплексу маркетингових послуг, що включає дослідження і аналіз ринку, формування та реалізації стратегії просування продукції (робіт, послуг), стимулювання збуту, організації заходів, спрямованих на розширення клієнтської бази, участю у виставках та інших подіях.
Другий постачальник – нерезидент зареєстрований у Австрії, ліцензія якого дозволяє виконувати наступні роботи: розробка фірмового стилю, логотипів; дизайн друкованих матеріалів, брошур, упаковки, рекламних плакатів, оголошень; дизайн каталогів, зовнішньої реклами, банерів, мультимедіа та веб – дизайн. Предметом договору є надання комплексу послуг з розробки дизайну упаковки та етикетки, підтримка макетів в актуальному стані, додрукарський контроль файлів.
При цьому фізичні особи – нерезиденти не зареєстровані платниками ПДВ в Україні. Оплата здійснюватиметься в іноземній валюті.
У зв’язку з чим, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:
1. Чи правильно Товариство розуміє, що постачальники – нерезиденти, які виконують послуги з маркетингу, реклами та дизайну за межами території України, не мають доходу з джерелом походження з України, тому Товариство не є податковим агентом до цієї ситуації та не повинно утримувати та сплачувати військовий збір?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична
особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні
(п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 Кодексу).
Об’єктом оподаткування фізичної особи – нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні
(п.п. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163 Кодексу).
Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом їх походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема:
заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору (п.п. «є» п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Відповідно до п. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 Кодексу доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).
Згідно з п. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 Кодексу у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом – юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.
Відповідно до п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу є платниками військового збору.
Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відс. від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
При цьому податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену в п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм Кодексу, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє, що оскільки дохід за надані послуги нерезиденти отримують від юридичної особи – резидента України, то такий дохід у розумінні Кодексу вважається доходом з джерела його походження з України, а отже оподатковується військовим збором на загальних підставах. При цьому юридична особа зобов’язана виконати усі функції податкового агента, визначені Кодексом.
Разом з тим, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору
(п. 3.2 ст. 3 Кодексу).
Одночасно зауважуємо, що оскільки положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка є чинною в українсько-польських податкових відносинах з 11.03.1994, не поширюються на військовий збір, тобто сплата цього збору здійснюється у порядку, визначеному Кодексом.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
________________________________________________________________________________________________
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |