Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.12.2025 р. № 6379/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі ‒ Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомила, що планує укладання зовнішньоекономічного договору з індивідуальним підприємцем, який не має представництва на території України, зареєстрований за законодавством Грузії та який є податковим резидентом вказаної країни. Згідно договору, що планується укладатися з нерезидентом – фізичною особою, який є індивідуальним підприємцем за законодавством Грузії та виконавцем за майбутнім договором, зазначений нерезидент буде надавати платнику, як замовнику, на постійній основі наступні послуги:

- надання доступу до програмної продукції виконавця у вигляді-онлайн сервісу з пошуку, відбору, обробки та сортування даних на сайтах з подальшим наданням інформації у вигляді звітів за завданими критеріями;

- запис відповідностей між товарами замовника та товарами інтернет-магазинів

- виконання доробок програмної продукції (онлайн – сервісу) виконавця на запити замовника, з метою підвищення ефективності пошуку, відбору, обробки та сортування даних на сайтах.

Крім того, Сторони передбачили в Договорі, що під наданням доступу до програмної продукції виконавця у вигляді-онлайн сервісу Сторони розуміють активацію доступу до вказаного сервісу в мережі Інтернет та можливість замовника, після активації доступу, самостійно оброблювати власні дані, без залучення Виконавця, формувати та отримувати звіти за допомогою онлайн-сервіс, при цьому, Виконавець не надає консультацій та висновків на підставі вказаної інформації. Всі рішення на підставі результатів отриманих послуг приймаються Заявником самостійно.

При цьому, будь-які майнові права інтелектуальної власності на програмну продукцію та оновлення (доробки) програмної продукції, здійснені виконавцем щодо власного програмного забезпечення, в тому числі за запитом замовника, замовнику не передаються, і винагорода за надані виконавцем послуги не є роялті. Доступ до онлайн-сервісу передбачає умови використання такого сервісу Заявником в межах функціонального призначення такої програми. Послуги за Договором не передбачають розробки нового програмного забезпечення.

У зв’язку з чим, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є електронними послугами в розумінні п.п. 14.1.56⁵ п. 14.1 ст. 14 Кодексу та об’єктом оподаткування ПДВ, з урахуванням умов договору, що зазначені у цьому запиті, винагорода, що буде виплачуватися фізичній особі-резиденту Грузії за наступні послуги, отримані Заявником згідно вказаного у запиті договору, а саме:

- надання доступу до програмної продукції виконавця у вигляді-онлайн сервісу з пошуку, відбору, обробки та сортування даних на сайтах з подальшим наданням інформації у вигляді звітів за завданими критеріями;

- запис відповідностей між товарами замовника та товарами інтернет-магазинів;

- виконання доробок програмної продукції (онлайн – сервісу) виконавця на запити замовника, з метою підвищення ефективності пошуку, відбору, обробки та сортування даних на сайтах?

2. Якщо відповідь на перше питання – так, то хто є платником ПДВ для даного випадку?

3. Чи може дохід, який буде виплачуватися платником на користь фізичної особи – резидента Грузії за надані послуги, що зазначені у цьому запиті, оподатковуватися відповідно до положень Конвенцій між Урядом України і Урядом Грузія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно (далі – Конвенція), яка ратифікована Законом України № 504-ХІV від 17 березня 1999 року, лише в Грузії, за умови надання нерезидентом (фізичною особою, зареєстрованої як індивідуальний підприємець за законодавством Грузії) електронної довідки, виданої податковим органом Грузії, яка підтверджує статус податкового резидента Грузії згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу?

4. Чи повинен платник при виплаті винагороди за послуги, які вказані у цьому запиті, утримувати із такої винагороди, що буде сплачуватися на користь фізичної особи – резидента Грузії, податок на доходи фізичних осіб за умови надання нерезидентом (фізичною особою, зареєстрованої як індивідуальний підприємець за законодавством Грузії) електронної довідки, виданої податковим органом Грузії, яка підтверджує статус податкового резидента Грузії згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу?

5. Чи повинен платник нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок)
у разі виплати винагороди за послуги, які зазначені у цьому запиті, згідно зовнішньоекономічного договору, фізичній особі – резиденту Грузії, що зареєстрований як індивідуальний підприємець за законодавством Грузії та який не проживає та не знаходиться на території України?

Щодо першого та другого питань

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Термін «електронні послуги» та види таких послуг визначено у п.п. 14.1.56⁵ п. 14.1 ст. 14 розділу I Кодексу. Так, під електронними послугами розуміються послуги, які постачаються через мережу Інтернет, автоматизовано, за допомогою інформаційних технологій та переважно без втручання людини, у тому числі шляхом встановлення спеціального застосунку або додатка на смартфонах, планшетах, телевізійних приймачах чи інших цифрових пристроях. До таких послуг, зокрема, але не виключно, належать:

а) постачання електронних примірників, надання доступу до зображень, текстів та інформації, у тому числі, але не виключно, підписка на електронні газети, журнали, книги, надання доступу та/або завантаження фотографій, графічних зображень, відеоматеріалів;

б) надання доступу до баз даних, у тому числі користування пошуковими системами та службами каталогів у мережі Інтернет;

в) постачання електронних примірників (електронно-цифрової інформації) та/або надання доступу до аудіовізуальних творів, відео- та аудіотворів на замовлення, ігор, включаючи постачання послуг з участі в таких іграх, постачання послуг з доступу до телевізійних програм (каналів) чи їх пакетів, крім доступу до телевізійних програм одночасно з їх транслюванням через телевізійну мережу;

г) надання доступу до інформаційних, комерційних, розважальних електронних ресурсів та інших подібних ресурсів, зокрема, але не виключно, розміщених на платформах спільного доступу до інформації чи відеоматеріалів;

ґ) постачання послуг з дистанційного навчання в мережі Інтернет, проведення та надання якого не потребує участі людини, у тому числі шляхом надання доступу до віртуальних класів, освітніх ресурсів, у яких учні виконують завдання онлайн, а оцінки виставляються автоматично, без участі людини (або з мінімальною її участю);

д) надання хмарної послуги в частині надання обчислювальних ресурсів, ресурсів зберігання або систем електронних комунікацій за допомогою технологій хмарних обчислень;

е) постачання програмного забезпечення та оновлень до нього, у тому числі електронних примірників, надання доступу до них, а також дистанційне обслуговування програмного забезпечення та електронного обладнання;

є) надання рекламних послуг у мережі Інтернет, мобільних додатках та на інших електронних ресурсах, надання рекламного простору, у тому числі шляхом розміщення банерних рекламних повідомлень на веб-сайтах, веб-сторінках чи веб-порталах.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та
підрозділом 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 розділу І та п. 180.1 ст. 180 розділу V Кодексу, зокрема особа – нерезидент, яка не має постійного представництва та постачає на митній території України фізичним особам, у тому числі фізичним особам – підприємцям, не зареєстрованим платниками ПДВ, електронні послуги, у тому числі шляхом надання доступу до електронних послуг через електронний інтерфейс, надання технічних, організаційних, інформаційних та інших можливостей, які здійснюються з використанням інформаційних технологій і систем, для встановлення контактів та укладення угод між продавцями і покупцями та/або постачає такі електронні послуги за посередницькими договорами від власного імені, але за дорученням надавача електронних послуг.

Положення п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 1 Кодексу не поширюється на нерезидентів, які:

постачають електронні послуги за посередницькими договорами, у разі якщо у рахунках (квитанціях), наданих замовникам електронних послуг, визначено перелік таких електронних послуг та їх фактичного постачальника;

здійснюють виключно обробку платежів за електронні послуги і не беруть участі у наданні таких електронних послуг;

постачають електронні послуги безпосередньо через своє постійне представництво в Україні.

Згідно з п.п. «а» та «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Пунктами 186.2 – 186.4 ст. 186 Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених у п. 186.3 ст. 186 Кодексу вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать:

надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць);

послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Місцем постачання електронних послуг вважається місцезнаходження отримувача послуг (п. 186.3¹ ст. 186 Кодексу). З метою застосування п. 186.3¹
ст. 186 Кодексу місцезнаходження отримувача електронних послуг визначається:

для отримувача послуг – фізичної особи, яка зареєстрована як суб’єкт господарювання, – за місцем реєстрації такого отримувача як суб’єкта господарювання;

для отримувача послуг – фізичної особи, яка не зареєстрована як суб’єкт господарювання, – за місцем фактичного місцезнаходження такої фізичної особи - отримувача послуг.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пп. 186.2, 186.3 і 186.3¹ ст. 186 Кодексу, є місце реєстрації постачальника (п. 186.4 ст. 186 Кодексу).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у ст.ст. 180 і 208 Кодексу.

Згідно з п. 180.2 ст. 180 Кодексу особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених ст. 208¹ Кодексу.

Так, ст. 208 Кодексу встановлюються правила оподаткування у разі постачання особою-нерезидентом послуг, у тому числі електронних послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, особі, яку зареєстровано як платник податку, чи будь-якій іншій особі-резиденту - суб’єкту господарювання, чи постійному представництву нерезидента в Україні.

Правила ст. 208 Кодексу не застосовуються у разі постачання електронних послуг особою-нерезидентом, яку зареєстровано як платника податку відповідно до п. 208¹.2 ст. 208¹ Кодексу, фізичній особі – підприємцю, яку не зареєстровано як платника податку.

Особливості оподаткування ПДВ електронних послуг, що постачаються нерезидентами фізичним особам (у тому числі фізичним особам – підприємцям, яких не зареєстровано як платників ПДВ), місце постачання яких розташоване на митній території України, встановлено ст. 208¹ Кодексу.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні інформуємо, що податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих, чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій і місце їх постачання, а також враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.

Разом з цим, з питання належності зазначених у зверненні послуг до категорії електронних послуг, ДПС рекомендує звернутися до Міністерства цифрової трансформації України як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сферах цифровізації, цифрового розвитку, цифрової економіки, цифрових інновацій та технологій, робототехніки та роботизації, розвитку штучного інтелекту, розвитку напівпровідникових технологій, електронного урядування та електронної демократії, розвитку інформаційного суспільства, інформатизації, а також електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Якщо фізична особа – підприємець (не платник ПДВ) придбала у нерезидента, який не зареєстрований як платник ПДВ, електронні послуги, місце постачання яких згідно з п. 186.3¹ ст. 186 Кодексу визначається на митній території України, то така фізична особа – підприємець зобов’язана нарахувати та сплатити ПДВ за такою операцією відповідно до правил, встановлених ст. 208 Кодексу, незалежно від того, з якої причини нерезидент не зареєстрований як платник ПДВ в Україні, у тому числі якщо обсяг його доходів менше 1 млн. гривень.

Щодо третього та четвертого питань

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична
особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні
(п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 Кодексу).

Об’єктом оподаткування фізичної особи – нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні
(п.п. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163 Кодексу).

Відповідно до п. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 Кодексу доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).

Згідно з п. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 Кодексу у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом – юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема, інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2
ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податків (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу.

Крім того, платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відс. від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

При цьому податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену в п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Враховуючи зазначене, дохід, який виплачується, фізичною особою – підприємцем – резидентом України на користь фізичної особи – нерезидента оподатковуються податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Разом з тим, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору
(п. 3.2 ст. 3 Кодексу).

Положення Конвенції, яка є чинною в українсько-грузинських податкових відносинах з 01.04.1999, застосовуються «до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції).

Відповідно до п. 3 ст. 2 Конвенції податками, на які поширюється Конвенція, зокрема в Україні є «податок на прибуток підприємств» та «прибутковий податок з громадян».

«Ця Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які стягуються однією з Договірних Держав після дати підписання цієї Конвенції, в доповнення до або замість існуючих податків цієї Договірної Держави» (п. 4 ст. 2 Конвенції).

Згідно з п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції у розумінні Конвенції термін «особа» включає фізичну особу, компанію і будь-яке інше об’єднання осіб.

«При застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції, має те значення, яке надається законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється ця Конвенція, якщо з контексту не випливає інше» (п. 2 ст. 3 Конвенції).

Відповідно до п. 1 ст. 4 (Резидент) Конвенції «при застосуванні цієї Конвенції вираз «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка
«за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу або місця реєстрації, або іншого аналогічного критерію. Цей термін, разом з тим, не включає особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи з джерел в цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться».

У загальному порядку в контексті Конвенції оподаткування доходів фізичних осіб – резидентів однієї з двох Договірних Держав (України/Грузії), які здійснюють діяльність з надання індивідуальних послуг незалежного (професійного) характеру, регулюється положеннями ст. 14 (Незалежні особисті послуги) Конвенції, якою передбачено:

«1. Доход, що одержується резидентом однієї Договірної Держави щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, оподатковується тільки в цій Державі, за винятком випадку, коли він володіє регулярно доступною постійною базою в другій Договірній Державі з метою проведення цієї діяльності. Якщо у нього є така постійна база, доход може оподатковуватись у другій Договірній Державі, але тільки стосовно доходу, що приписується до цієї постійної бази.

2. Термін «професійні послуги» включає, зокрема, незалежну наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку діяльність, так само, як і незалежну діяльність лікарів, адвокатів, інженерів, архітекторів, стоматологів і бухгалтерів».

Слід зазначити, що перелік послуг, вказаних у п. 2 ст. 14 Конвенції, які підпадають під термін «професійні послуги» (тобто відносяться до «незалежних особистих послуг»), не є вичерпним.

Термін «постійна база», що використовується у ст. 14 Конвенції, є аналогічним терміну «постійне представництво (установа)», яке для цілей Конвенції означає «означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства» (ст. 5 (Постійне представництво (установа) Конвенції).

Таким чином, відповідно до ст. 14 Конвенції, якщо фізичною особою, яка у розумінні Конвенції є резидентом Грузії, надаються особисті послуги незалежного (професійного) характеру і її діяльність з надання цих послуг не здійснюється через постійну базу (постійне представництво (установу) цієї особи в Україні, доходи, отримані від такої діяльності, підлягають оподаткуванню лише у Грузії, тобто звільняються від оподаткування в Україні.

При цьому слід враховувати, що згідно з п. 2 ст. 3 Конвенції з метою визначення порядку оподаткування доходу з українських джерел, отриманого резидентом Грузії в оплату наданим ним послуг, із застосуванням, зокрема, положень ст. 14 Конвенції, класифікація цих послуг (встановлення факту того, чи мають такі послуги незалежний (професійний) чи інший характер) здійснюється відповідно до законодавством України.

Слід зазначити, що для практичного застосування платником відповідних положень Конвенції, з урахуванням фактичних обставин, наведених у зверненні, питання вирішуються у порядку застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, який встановлено ст. 103 Кодексу.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено ст. 103 Кодексу.

Згідно з п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пп. 103.5 і 103.6 ст. 103 Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України                                         (п. 103.4 ст. 103 Кодексу).

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 Кодексу).

Таким чином, якщо фізичною особою, зареєстрованої як індивідуальний підприємець за законодавством Грузії надано платнику документ, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу, то дохід, який виплачується фізичною особою – підприємцем – резидентом на користь такого нерезидента за надання послуг оподатковується відповідно до положень Конвенції.

Одночасно зауважуємо, що оскільки положення Конвенції не поширюються на військовий збір, то сплата цього збору здійснюється у порядку, визначеному Кодексом.

Крім того, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п. 103.4
ст. 10