Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.12.2025 р. № 6389/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо деяких питань оподаткування нерезидентів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до наданої інформації, підприємству в межах здійснення господарської діяльності необхідно отримувати послуги з консультування з питань управління здоров’ям тварин, кормів та годівлі, а також управління окремими тваринами.

Серед світових лідерів у питанні консультування із зазначених питань є компанія – резидент Канади.

Надання послуг буде здійснюватися через сервіс застосунку шляхом надання доступу до веб-інтерфейсу компанії.

Заявник за допомогою інтерфейсу вносить відомості про велику рогату худобу до застосунку і отримує послуги з консультування з питань управління здоров’ям тварин, кормів та годівлі, а також управління окремими тваринами.

Під час перемовин з компанією отримано проєкт договору про підписку.

Заявник запитує:

1. Чи підлягає кваліфікації як роялті винагорода, що сплачується на користь компанії – нерезидента відповідно до умов проєкту договору?

2. Якщо зазначений платіж є роялті, у якій договірній державі він має оподатковуватись згідно із положеннями міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування?

3. Якщо платіж не є роялті, а становить винагороду за надані консультаційні послуги, то в якій договірній державі він має оподатковуватись згідно із положеннями міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексу та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексу і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Статтею 420 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) встановлено, що до об’єктів інтелектуального права, зокрема, належать наукові відкриття; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин.

Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншим законом (ст. 418 ЦКУ).

Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, які передбачають використання об’єкта права інтелектуальної власності, здійснюється на підставі договорів, види яких визначені ст. 1107 ЦКУ.

Частиною першою ст. 1108 ЦКУ встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) дозвіл на використання цього об’єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензіат не має права використовувати об’єкт права інтелектуальної власності в іншій сфері, ніж визначено ліцензією на використання об’єкта права інтелектуальної власності.

Частиною першою ст. 1109 ЦКУ встановлено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов’язується вносити плату за використання об’єкта, якщо інше не встановлено договором.

Частиною третьою ст. 1108 ЦКУ передбачено, що ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об’єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.

При цьому, у випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об’єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (частина друга ст. 1109 ЦКУ).

Частиною дев’ятою ст. 1109 ЦКУ передбачено, що умови ліцензійного договору, які суперечать положенням ЦКУ, є нікчемними.

Щодо питання 1

Підпунктом 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що роялті - будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Отже, у разі якщо інформація, яка розміщена у застосунку, має характер промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), то платіж за право доступу до такої інформації підпадає під визначення «роялті» у розумінні п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

При цьому, у разі якщо інформація, яка розміщена у застосунку, не має характер промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), то доступ до такого застосунку не підпадає під визначення «роялті».

Щодо питань 2 - 3

Особливості оподаткування доходів нерезидентів визначені у п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Перелік таких доходів визначено п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, зокрема, такими доходами є роялті (п.п. «в» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст.141 Кодексу).

Крім того, відповідно до п.п. «к» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України розуміється, зокрема, інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Таким чином, виплати, які здійснюються на користь нерезидента, за отримання права на використання інформації і підпадають під визначення роялті, оподатковуються відповідно до п.п.  141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору України з країною резиденції нерезидента, на користь якого здійснюються виплати.

При цьому, у разі якщо зазначені у зверненні платежі, які здійснені за надання доступу до платформи, веб-сайту або іншого хмарного ресурсу, і інформація на них не підпадає під визначення промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), то такі платежі розцінюються як компенсація вартості послуг, отриманих від нерезидента, і не є об’єктом оподаткування згідно із п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Відповідно до ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенція між Україною і Канадою про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходів і майна (далі – Конвенція), яка ратифікована Законом України № 339/96-ВР від 12.07.1996 і є чинною в українсько-канадських податкових відносинах з 22.08.1996, застосовується до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції) і поширюється на існуючі в Договірних Державах податки, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств» (п. 3 ст. 2 Конвенції).

Відповідно до п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції для цілей її застосування термін «особа»  включає  фізичну  особу,  компанію  або будь-яке інше обʼєднання  осіб; термін «компанія» означає будь-яке корпоративне обʼєднання або будь-яку  організацію,  що  розглядається з метою оподаткування як корпоративне обʼєднання; термін «підприємство Договірної Держави» означає підприємство, що керується резидентом  Договірної  Держави.

«При  застосуванні  цієї  Конвенції  Договірною  Державою у будь-який час будь-який термін,  не визначений у ній, буде мати те значення,  яке  він  має  у цей час за законодавством цієї Держави стосовно  податків,  на  які  поширюється  ця  Конвенція,  якщо  з контексту не випливає інше» (п. 2 ст. 3 Конвенції).

Пунктом 1 ст. 4 (Резидент) Конвенції визначено, що «в  цілях цієї Конвенції термін «резидент однієї Договірної Держави» означає:

     (а) будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню  в  ній  на  підставі   постійного   місця проживання, постійного місця перебування, місцезнаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію; але цей термін не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки на підставі одержання доходів з джерел у цій Державі;

     (b) Уряд цієї  Держави або її політико-адміністративний підрозділ, або місцевий орган влади,  або будь-який орган, або посередницьку організацію будь-якого такого Уряду,  підрозділу або органу влади».

Згідно з п. 1 ст. 7 (Прибуток від комерційної діяльності) Конвенції «прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює або здійснювало підприємницьку діяльність, як вказано вище,  прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва».

«Якщо прибуток включає види доходів, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення  цих  статей  не будуть зачіпатися положеннями цієї статті» (п. 7 ст. 7 Конвенції).

Статтею 12 (Роялті) Конвенції, зокрема, передбачено:

«1. Роялті, які  виникають  в  одній  Договірній  Державі  і сплачуються резиденту другої Договірної Держави,  можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

2. Однак ці роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо резидент другої Договірної Держави є фактичним власником цих роялті, то податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 10 процентів загальної суми роялті.

3. Незважаючи на положення пункту 2, роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, який є фактичним власником роялті, оподатковуються тільки у цій другій Державі, якщо це роялті за використання або право на використання компʼютерного забезпечення.

4. Термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права використання авторських прав  на будь-які  твори  літератури,  мистецтва  або  науки,  на будь-який патент,  торгову марку,  дизайн або модель,  схему, таємну формулу або процес, або за використання, або за надання права використання промислового,  комерційного  або  наукового  обладнання або за інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду, і включає платежі будь-якого виду  відносно  художніх  фільмів  та кіно   або   відеопродукцію або   інші  засоби  відтворення  для використання на телебаченні або для радіомовлення».

Звертаємо увагу, що відповідно до п. 2 ст. 3 Конвенції при практичному застосуванні відповідних положень Конвенції терміни та поняття, не визначені цим міжнародним договором, мають те значення, яке надається їм законодавством України, зокрема Кодексом.

Водночас, у разі визнання (класифікації) доходів нерезидента такими, що отримуються у межах  надання ним послуг резиденту України, які не є «роялті»,  то (з урахуванням п. 7 ст. 7 Конвенції) оподаткування доходів (прибутку), отриманих від комерційної діяльності (зокрема діяльності з надання послуг певного характеру), в межах  відповідних договірних взаємовідносин між особами, на яких поширюється дія Конвенції, підпадає під дію положень п. 1 ст. 7 Конвенції, згідно з якими ці доходи (прибуток) підприємства Канади підлягають оподаткуванню лише у Канаді (та, відповідно, звільняються від оподаткування в Україні), якщо тільки канадське підприємство не здійснює таку комерційну діяльність через розташоване в Україні постійне представництво.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).