Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.12.2025 р. № 6413/ІПК/26-15-04-15-06

Головне управління ДПС у м. Києві на звернення Товариства щодо справляння плати за землю (далі – Плата), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником об’єкта нерухомого майна – нежитлової будівлі (далі – Об’єкт), розташованого на земельній ділянці (далі − Ділянка), договір оренди на яку був укладений між попереднім власником Об’єкта та Київською міською державною адміністрацією (далі – Адміністрація). До моменту закінчення строку дії договору оренди Ділянки Товариство відшкодовувало орендарю – попередньому власнику Об’єкта (далі – Орендар) суму орендної плати, сплаченої до бюджету, за фактичне користування відповідною частиною Ділянки. Після закінчення строку договору оренди Ділянки Товариство та інші власники нерухомості, що розташована на Ділянці, подали документи на розмежування Ділянки з метою оформлення права користування (оренди) кожною стороною на відповідну частину Ділянки.

На момент подання запиту рішення про надання Ділянки (її частини) Товариству в оренду не прийняте, договір оренди на Ділянку (її частину) з Адміністрацією не укладено і право користування нею не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Товариство, посилаючись на вимоги чинного законодавства, просить надати роз’яснення з наступних питань:

1. Чи виникає у Товариства обов’язок нараховувати та сплачувати Плату за період з моменту закінчення строку договору оренди Ділянки Орендарем до моменту укладення нового договору оренди на Ділянку (її частину) та державної реєстрації права власності речового права на Ділянку (її частину), якщо Товариство фактично користується нею під належним йому Об’єктом ?

2. Чи може Товариство добровільно здійснювати платежі до бюджету за користування Ділянкою до моменту укладення договору оренди та за якою ставкою, з метою уникнення стягнення з Товариства коштів за фактичне безоплатне користування Ділянкою (її частиною) без достатньої правової підстави ?

Щодо питань 1, 2.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею, закріпленого ст. 206 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), у двох формах плати за землю: земельного податку, який справляється власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), користувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної або комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Ставки місцевих податків і зборів, зокрема Плати, що сплачується на відповідній території, встановлюють органи місцевого самоврядування у своїх рішеннях з урахуванням меж ставок, визначених Кодексом (п.п. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12, п.  284.1 ст.  284 Кодексу).

Підставою нарахування земельного податку, зокрема є дані Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пп. «а», «б» п. 286.1 ст. 286 Кодексу), а підставою нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

У разі відсутності права власності або права користування земельною ділянкою (її частиною) суб’єкт господарювання не вважається платником плати за землю у розумінні ст.  269 Кодексу до моменту виникнення відповідного речового права на земельну ділянку (її частину) відповідно до запису, сформованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі, у порядку визначеному законом.

Статтею  120 ЗК України передбачений механізм переходу права на земельну ділянку у разі набуття прав власності на об’єкт нерухомого майна.

Зокрема якщо об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об’єкта нерухомого майна зобов’язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт,  що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому ст.ст.  118,  123 або 128                   ЗК України.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст.  122 ЗК України, зобов’язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому                     ЗК України (абзаци перший, другий част. одинадцятої ст.  120 ЗК України).

Отже, Товариство як власник Об’єкту на підставі положення частини одинадцятої ст.  120 ЗК України, має право на отримання у власність / користування Ділянку (її частину), на якій розташований Об’єкт, а також звернутися до Адміністрації, якій відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, щодо питання прискорення оформлення відповідного права користування Ділянкою (її частиною).

Водночас контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст.  33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), то органи місцевого самоврядування, які реалізують свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташовані земельні ділянки, що використовуються без правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст.ст.  377, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст.  120, 125, 126 та 206                      ЗК України, мають право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст.  1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування ними, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Така орендна плата за користування Ділянкою (її частиною) без укладеного договору оренди землі не є податковим платежем і не регулюється Кодексом.

Враховуючи викладене, Товариству доцільно звернутися до Адміністрації щодо врегулювання питання плати за землекористування до оформлення права оренди на Ділянку (її частину).

Після оформлення Товариством, у встановленому законодавством порядку, відповідного права користування на умовах оренди на Ділянку під Об’єктом, у нього виникне обов’язок з нарахування та сплати податкових зобов’язань з орендної плати за землю.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.