Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.12.2025 р. № 6419/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питань оподаткування дивідендів, які виплачуються нерезиденту та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє наступне.

Як зазначено у зверненні, Товариство прийняло рішення про розподіл частини чистого прибутку за 2023 рік та виплату дивідендів учаснику Товариства – юридичній особі, держава резиденції якого Сполучене Королівство Великобританії, а частка в статутному капіталі Товариства складає 10%.

Заявник запитує:

1. Щодо оподаткування дивідендів нерезиденту — резиденту Сполученого Королівства:

1.1) які податки підлягають сплаті при виплаті Товариством дивідендів такому нерезиденту;

1.2.) чи застосовується ставка податку на доходи нерезидента («податок на репатріацію») відповідно до п. 141.4 Кодексу;

1.3) чи підлягає застосуванню положення Конвенції між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства про уникнення подвійного оподаткування;

1.4) яка ставка податку застосовується, відповідно до Конвенції, за умови документального підтвердження бенефіціарного власника частки Товариства та резидентності нерезидента.

2. Щодо відображення виплати дивідендів нерезиденту у податковій звітності:

2.1) у яких рядках та додатках Декларації з податку на прибуток підприємств слід відображати:

суму нарахованих дивідендів;

суму утриманого та сплаченого податку з доходів нерезидента;

інформацію щодо застосування міжнародного договору (за потреби — Додаток ПН);

2.2) чи потрібно подавати додаткові форми/повідомлення у разі застосування звільнення або зниженої ставки відповідно до міжнародного договору.

Щодо питань 1.1 – 1.2

Відповідно до п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також:

платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини);

суми доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права), що виплачуються на користь нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;

вартість товарів (робіт, послуг), крім цінних паперів та деривативів), що придбаваються у нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;

сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються нерезиденту, зазначеному в підпунктах «а», «в», «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;

виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника - нерезидента України у зв’язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи.

Згідно з положеннями п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження в Україні, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (абз. «б» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Якщо дохід виплачується нерезиденту у будь-якій формі, відмінній від грошової, або якщо податок на доходи нерезидента не було утримано з відповідного доходу під час виплати (у тому числі під час виплат доходів, прирівняних за цим Кодексом до дивідендів), такий податок підлягає нарахуванню та сплаті виходячи з такого розрахунку:

Пс = СД*100/(100 - СП) - СД, де:

Пс - сума податку до сплати;

СД - сума виплаченого доходу;

СП - ставка податку, встановлена цим підпунктом (абзаци 3 – 7 п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Отже, доходи нерезидента у вигляді дивідендів підлягають оподаткуванню під час їх виплати відповідно до вимог п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору України з країною резиденції особи, на користь якої здійснюється виплата.

Водночас, положеннями п. 54.1 ст. 54 Кодексу визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 47.1.1 п. 47.1 ст. 47 Кодексу встановлено, що юридичні особи, резиденти або нерезиденти України, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи несуть відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах.

Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів встановлено п. 57.1¹ ст. 57 Кодексу.

У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 цього Кодексу (п.п. 57.1¹.1 п. 57.1.¹ ст. 57 Кодексу).

Згідно з п.п. 57.1¹.2 п. 57.1.¹ ст. 57 Кодексу крім випадків, передбачених п.п. 57.1¹.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за базовою (основною) ставкою, встановленою ст. 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об’єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий податковий (звітний) період.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання підприємством - емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від’ємного значення об’єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов’язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов’язань з інших податків і зборів (обов’язкових платежів).

Авансовий внесок, передбачений п.п. 57.1¹.2  п. 57.1.¹ ст. 57 Кодексу з урахуванням вимог п.п. 57.1¹.3 та п.п. 57.1¹.8  п. 57.1.¹  ст. 57 Кодексу, не справляється у разі виплати дивідендів:

на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими п.п. 57.1¹.2 п. 57.1.¹ ст. 57 Кодексу. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої компанії, і відображає у податковій звітності дивіденди в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди;

фізичним особам;

платником єдиного податку;

резидентом Дія Сіті - платником податку на прибуток на особливих умовах.

Тож, платник податку при виплаті дивідендів за відповідний звітний податковий рік розраховує авансовий внесок з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за цей звітний рік, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті.

Тобто, у разі якщо сума дивідендів які виплачуються на користь учасників не перевищує об’єкт оподаткування з податку на прибуток підприємств за відповідний рік, за який здійснюється розподіл прибутку, то у товариства не виникає зобов’язань нараховувати та вносити до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Щодо питань 1.3 – 1.4

Відповідно до ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про  усунення  подвійного  оподаткування  та  запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход  і  на  приріст  вартості  майна,  яка  була  чинною в українсько-британських податкових відносинах з 11.08.1993, із змінами, внесеними  до  неї  відповідним  Протоколом,  який   ратифіковано Законом України № 244-IX
від 30.10.2019 і набрав чинності 05.12.2019 (далі – Конвенція, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/826_648#o136), застосовуються до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних  Держав» (ст. 1 (Особи, до яких застосовується Конвенція).

«Для цілей цієї Конвенції, доходи або прибуток, отримані суб’єктом господарювання або по домовленості, які розглядаються як повністю або частково фінансово прозорі відповідно до податкового законодавства будь-якої з Договірних Держав, вважаються доходами або прибутками резидента Договірної Держави, але тільки в межах доходу або прибутку, який розглядається для цілей оподаткування цією Державою, як дохід або прибуток резидента цієї Держави» (п. 2 ст. 1 Конвенції).

Відповідно до ст. 2 (Податки, на які поширюється Конвенція) положення Конвенції поширюються в Договірних Державах на податки, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств».

Згідно з п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції для цілей Конвенції термін «особа» включає фізичну особу, компанію і будь-яке інше об’єднання осіб; термін «компанія» означає будь-яке корпоративне обʼєднання або будь-яку  організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне обʼєднання.

«При застосуванні цієї Конвенції у будь-який час Договірною Державою, будь-який термін, не визначений у цій Конвенції, якщо з контексту не випливає інше, має те значення, яке йому надається на той час законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється Конвенція, будь-яке значення відповідно до діючого податкового законодавства цієї Держави має перевагу над значенням, яке надається цьому терміну відповідно до інших законів цієї Держави» (п. 2 ст. 3 Конвенції).

Відповідно до п. 1 ст. 4 (Резидент) Конвенції «для цілей цієї Конвенції термін «резидент Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію, а також включає цю Державу і будь-яку її адміністративно - територіальну одиницю чи місцевий орган влади. Однак цей термін не включає особу, яка підлягає оподаткуванню у цій Державі, лише стосовно доходів або приросту вартості майна з джерел у цій Державі».

Пунктом 1 ст. 10 (Дивіденди) Конвенції визначено, що «дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом однієї Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в другій Державі».

«Однак дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави:

(a) можуть також оподатковуватись у цій Державі та відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо бенефіціарний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

(i) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо бенефіціарним власником дивідендів є компанія, яка безпосередньо або опосередковано володіє принаймні 20 відсотками капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;

(ii) 15 відсотків від загальної суми дивідендів в усіх інших випадках;

(b) не зважаючи на положення підпункту a) звільняються від оподаткування у цій Державі, якщо особою бенефіціарним власником дивідендів є пенсійна схема.

Цей пункт не стосується оподаткування прибутку компанії, з якого виплачуються дивіденди» (п. 2 ст. 10 Конвенції).

Згідно з п. 3 ст. 10 Конвенції «термін «дивіденди» при використанні в цій статті означає доход від акцій, чи інших прав, які не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, також як доход від інших корпоративних прав, який підпадає такому ж оподаткуванню, як доход від акцій відповідно до податкового законодавства Держави, резидентом якої є компанія, що робить розподіл прибутку, а також включає будь-які інші доходи (інші, ніж проценти, звільнені від оподаткування згідно з положеннями ст. 11 цієї Конвенції), які за законодавством Договірної Держави, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, оподатковуються податком як дивіденди або розподіл прибутку компанії».

Стосовно термінів та понять, які використовуються у ст. 10 Конвенції, але самою Конвенцією не визначені (зокрема, термін «бенефіціарний власник» дивідендів), то  відповідно до п. 2 ст. 3 Конвенції при практичному застосуванні її положень в Україні,  ці терміни мають, якщо з контексту не випливає інше, те значення, яке надається їм чинним законодавством України (першочергово – Кодексом), яке стосується оподаткування податком на прибуток підприємств (тобто податку, на який поширюється дія Конвенції).

Водночас  слід  враховувати, що  відповідно  до  офіційних Коментарів 
до  ст. 10 (Дивіденди) Модельної  податкової  конвенції  Організації економічного співробітництва   і  розвитку (далі – Модельна конвенція ОЕСР, https://www.oecd-ilibrary.org/taxation/model-tax-convention-on-income-and-on-capital-condensed-version-2017_mtc_cond-2017-en), покладеної в основу більшості чинних міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, у тому числі Конвенції (далі – Коментарі), які відповідно до Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969 застосовуються для цілей трактування їх положень, «термін  «бенефіціарний (фактичний) власник», не використовується у вузькому, технічному значенні, яке він міг би мати за національним законодавством конкретної держави, натомість його слід розуміти в контексті виразу «сплачуються ... резиденту», зазначеного у п. 1 ст. 10 Конвенції, а також відповідно до мети та цілей цієї Конвенції, включаючи уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків. Є несумісним з ціллю та метою Конвенції, щоб держава джерела доходу надавала пільги або звільнення, коли резидент Договірної Держави,  навіть не використовуючи агентські або номінальні відносини, просто виступає в ролі  проміжної ланки - посередника для іншої особи, яка фактично отримує вигоду від відповідного доходу. Тому така проміжна компанія не може розглядатись як «бенефіціарний власник», якщо вона, не дивлячись на свій формальний статус офіційного власника отриманого доходу,  має на практиці дуже вузькі повноваження по відношенню до такого доходу, внаслідок чого таку компанію слід розглядати як  просту довірену особу чи управляючого, що діє від імені чи на користь зацікавлених сторін. Якщо одержувач дивідендів дійсно має право розпоряджатися та користуватися такими дивідендами без обмеження договірним або юридичним зобовʼязанням передати отриманий платіж іншій особі, одержувач є «бенефіціарним власником» отриманих дивідендів» (пп. 12.1-12.4 Коментарів до ст. 10 Модельної конвенції ОЕСР).

Враховуючи зазначене, у загальному порядку, положення ст. 10 Конвенцій застосовуються таким чином:

Якщо доходи, які за визначенням п. 3 ст. 10 Конвенції є «дивідендами», виплачуються особою, яка для цілей застосування цієї Конвенції є «компанією» (у значенні цього терміну, розкритого у п.1 ст. 3 Конвенції) і «резидентом України» (згідно з п. 1 ст. 4 Конвенції), на користь особи, на яку відповідно до
ст. 1 Конвенції поширюються положення цієї Конвенції і яка за визначенням п.1 ст. 3 Конвенції є «компанією» та згідно з п. 1 ст. 4 Конвенції – «резидентом Великобританії і «бенефіціарним власником» отриманих дивідендів, у разі виконання цією особою умов, зазначених у п.п. «і» п.п. «а» п. 2 ст. 10 Конвенції,  щодо безпосередньо або опосередковано володіння принаймні 20 відсотками капіталу української компанії, яка сплачує дивіденди,  застосовується  ставка  оподаткування 5 відсотків,  визначена  цією нормою Конвенції. У всіх інших випадках (за виключенням випадку, зазначеного у п. п. «b» п. 2 ст. 10 Конвенції)  застосовується ставка оподаткування 15 відсотків, встановлена  п.п. «іі» п.п. «а» п. 2 ст. 10 Конвенції.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.

Щодо питань 2.1 – 2.2

Сума перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний(і) податковий(і) (звітній(і)) рік (роки), за результатами якого(их) виплачуються дивіденди, відображається у рядку 4 додатка АВ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі - Декларація). При цьому відповідно до форми додатка АВ до Декларації для розрахунку цієї суми враховується позитивне значення об’єкта оподаткування (рядок 04 Декларації). Якщо дивіденди виплачуються одразу за декілька років, сума перевищення обчислюється за формулою окремо за кожним роком та у рядку 4 цього додатка проставляється сума позитивних значень відповідних перевищень.

Розрахунок зменшення нарахованої суми податку на прибуток на суму нарахованих та сплачених авансових внесків у зв’язку з виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) здійснюється у Додатку ЗП до рядка 16 ЗП  Декларації (далі – Додаток ЗП), а саме:

у рядку 16.2 Додатка ЗП відображаються авансові внески, нараховані та сплачені у звітному (податковому) періоді (показник цього рядка має дорівнювати показнику рядка 6 додатка АВ);

у рядку 16.3 – авансові внески, нараховані та сплачені у минулих звітних (податкових) періодах, які не враховані у зменшення податку на прибуток (значення показника рядка 16.4.2 Додатка ЗП попереднього звітного (податкового) року);

у рядку 16.4 – сумарне значення рядка 16.2 (нараховані та сплачені авансові внески у звітному (податковому) періоді (першому кварталі, півріччі, трьох кварталів, році) та рядка 16.3 (авансові внески, не зараховані у зменшення податку у минулих періодах), у тому числі:

у рядку 16.4.1 – зазначаються нараховані та сплачені у поточному звітному (податковому) періоді авансові внески, що відносяться на зменшення нарахованої суми податку на прибуток за такий звітний період.

Платники податку, які подають декларацію щоквартально, відображають у рядку 16.4.1 нараховані та сплачені у першому кварталі, півріччі, трьох кварталах, році авансові внески при виплаті дивідендів, що відносяться на зменшення нарахованої суми податку на прибуток за такий перший квартал, півріччя, три квартали, рік.

Водночас зазначаємо, що показник рядка 16.4.1 Додатка ЗП враховується у розрахунку загальної суми зменшення нарахованого податку за відповідний звітний (податковий) період (рядок 16.1 + рядок 16.4.1 + рядок 16.5 Додатка ЗП), що відображається у рядку 16 Додатка ЗП та не може перевищувати суму нарахованого податкового зобов’язання за такий звітний (податковий) період.

У рядку 16.4.2 – нараховані та сплачені авансові внески, що відносяться на зменшення нарахованої суми податку на прибуток в наступних звітних (податкових) періодах (рядок 16.4 – рядок 16.4.1, переноситься до рядка 16.3 Додатка ЗП до рядка 16 Декларації за наступний звітний (податковий) рік).

Показник рядка 16 Додатка ЗП переноситься до рядка 16 ЗП Декларації.

При цьому, зарахування у зменшення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств сум авансових внесків, сплачених при виплаті дивідендів здійснюється в тому податковому (звітному) періоді, на який припадає сплата авансового внеску.

Додаток ПН заповнюється окремо по кожному нерезиденту, якому виплачуються доходи. При цьому, в Додатку ПН передбачено самостійне визначення ставки податку (%) згідно з міжнародним договором, в тому числі, звільнення від оподаткування.

Крім того, платником податку, що не сплачує податок у зв’язку з отриманням податкових пільг, в Додатку ПП до Декларації відображається інформація про суми таких податкових пільг.

Згідно з Довідником інших податкових пільг для сум прибутку, що не підлягають оподаткуванню згідно із міжнародними договорами України (з урахуванням норм п. 3.2 ст. 3 Кодексу) застосовується код пільги 11020025.

У разі якщо платник податку при виплаті дивідендів учаснику – нерезиденту не застосовує міжнародний договір, то операція з оподаткування доходу нерезидента у вигляді дивідендів, вказується у рядку 2 графі 3 таблиці 1 Додатка ПН, з подальшим заповненням граф 6 та 8 таблиці 1 Додатку ПН до Декларації.

В такому випадку Додаток ПП до Декларації не подається.

У разі виплати доходу нерезиденту у будь-якій формі, відмінній від грошової, платник податку має утримати податок з доходу такого нерезидента, виходячи із формули, встановленої абзацами 4 - 7 п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою 15% та відобразити таку операцію у рядку 2 таблиці 1 Додатка ПН із застосуванням розрахунку суми податку за формулами, наведеними  у графах 6 та 7 таблиці 1 Додатка ПН до Декларації.

Таким чином, Додаток ПН підлягає обов’язковому заповненню і поданню у разі, якщо у звітному (податковому) періоді були здійснені виплати доходів нерезиденту та сплачений податок з доходів нерезидента.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).