Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.12.2025 р. № 6423/ІПК/99-00-21-02-01 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо відображення у податковій декларації з податку на прибуток підприємств сум штрафних санкцій, нарахованих контролюючим органом та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Як зазначено у зверненні платника, на підставі документальної планової виїзної перевірки Товариства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 Офісом великих платників податків ДФС (далі – Офіс ВПП) були прийняті податкові повідомлення-рішення із визначенням грошового зобов’язання (основного платежу та штрафних санкцій) з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування прийнятих за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень.

За результатом судового розгляду рішенням Окружного адміністративного суду повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства до Офісу ВПП, апеляційну скаргу Товариства залишено без змін. Рішення Окружного адміністративного суду та постанова Апеляційного адміністративного суду набрали законної сили.

У зв'язку з цим Товариство, відповідно до вимог п. 56.18 ст. 56 Кодексу,  сплатило узгоджені в судовому порядку грошові зобов’язання, визначені Офісом ВПП у податкових повідомленнях-рішеннях та суму пені, розраховану контролюючим органом.

На підставі рішення суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили, Товариство відобразило відповідні операції у фінансовій звітності, та згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємств, зокрема, у
рядку 3.1.11 додатка РІ до рядка 03 РІ  – суму нарахованих штрафних санкцій та пені.

Товариство подало до Верховного Суду України касаційну скаргу, яку було задоволено, рішення Окружного адміністративного суду скасовано повністю та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі постанови Верховного Суду України контролюючий орган виключив з інтегрованих карток Товариства облікові показники щодо нарахування (виключення) основної суми боргу, штрафних санкцій та пені в Електронному кабінеті платника.

Товариство звернулося до ДПС із запитом про надання індивідуальної податкової консультації щодо визнання в податкових повідомленнях-рішеннях грошових зобов’язань неузгодженими та стосовно відповідного відображення пені та штрафних санкцій в декларації з податку на прибуток підприємств з урахуванням постанови Верховного Суду України, на що була надана відповідь.

Після нового розгляду справи у суді першої інстанції, рішенням Окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства до Офісу ВПП задоволено частково. Контролюючим органом в інтегрованих картках Товариства відображено перерахування грошових зобов’язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями.

На підставі рішення суду, яке набрало законної сили, контролюючий орган направив Товариству нове податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи зобов’язане Товариство відобразити в додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств як збільшення фінансового результату до оподаткування суму штрафних санкцій, сплачених Товариством на виконання рішення суду?

2. Чи відповідатиме нормам (положенням) законодавства України відображення (врахування) Товариством в додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств як збільшення фінансового результату до оподаткування виключно суми штрафних санкцій, зокрема, як такої, що скасована,  та яка виникла на дату рішення суду, що набрало законної сили, та в яких рядках?

3. Підстави для врахування сум штрафних санкцій у складі податкових різниць, які збільшують об’єкт оподаткування.

 

Згідно з частиною другої ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ) у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених у міжнародних договорах, згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України, або за принципом взаємності, – за її межами (частина перша ст. 370 КАСУ).

Стаття 353 КАСУ визначає підстави для скасування судових рішень із направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд. При цьому відповідно до частин п’ятої та шостої цієї статті висновки і мотиви, щодо яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Отже, у разі скасування судом касаційної інстанції судових рішень першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляд, грошові зобов’язання, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, після прийняття постанови суду касаційної інстанції вважаються неузгодженими – до моменту ухвалення судового рішення, яке набере законної сили.

 

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Підпунктом 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

Таким чином, у податковому обліку на суму штрафних (фінансових) санкцій та пені, нарахованих за результатами перевірок контролюючими органами, платник податку на прибуток збільшує фінансовий результат до оподаткування.

Водночас Кодексом не визначено різниць для зменшення фінансового результату до оподаткування на суму штрафних (фінансових) санкцій та пені.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44   Кодекс).

Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені (п. 50.1 ст. 50 Кодексу).

Якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, збільшує або зменшує його податкові зобов’язання, всупереч нормам Кодексу з такого податку, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання (п. 46.4 ст. 46 Кодексу).

У Податковій декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.10.2015 № 897 (зі змінами) (далі – Декларація) суми штрафних санкцій, пені, нарахованих контролюючими органами за порушення вимог законодавства, відображаються у рядку 3.1.11 додатка РІ до рядка 03 РІ відповідно до вимог п.п. 140.5.11
п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

При цьому,  при відображенні у рядку 3.1.11 додатка РІ до рядка 03 РІ різниць, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування, враховуються  штрафні (фінансові) санкції, нараховані контролюючим органом на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведених перевірок, та з урахуванням рішень суду, що набрали законної сили щодо таких повідомлень-рішень контролюючого органу.

З урахуванням зазначеного, на підставі податкових повідомлень-рішень та з урахуванням судових рішень, що набрали законної сили, платник податку має право подати уточнюючий розрахунок відповідно до п. 50.1 ст. 50 Кодексу. При цьому в уточнюючій Декларації або додатку ВП до Декларації, в залежності від обраного способу виправлення помилок, платник податку відображає вірні показники з урахуванням судових рішень, враховуючи виправлені показники у рядку 3.1.11 додатка РІ до рядка 03 РІ, та подати до такої Декларації пояснення стосовно виправлення раніше задекларованих показників.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).