Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.12.2025 р. № 6450/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Комунального некомерційного підприємства «________» (далі – Комунальне некомерційне підприємство) щодо окремих питань оподаткування неприбуткових організацій, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.   

Згідно зі зверненням Комунальне некомерційне підприємство є закладом охорони здоров’я, діяльність якого фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, надходжень від Національної служби здоров’я України згідно з укладеними договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, власних надходжень.

Комунальне некомерційне підприємство є неприбутковою організацією та внесене до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Установчим документом (статутом) Комунального некомерційного підприємства визначено, що підприємство зобов’язане акумулювати власні надходження від здійснення господарської діяльності та витрачати їх з метою забезпечення діяльності підприємства відповідно до чинного законодавства України та власного статуту.

Як повідомляється, колективним договором, укладеним між Комунальним некомерційним підприємством та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації такого підприємства профспілки працівників охорони здоров'я України передбачена можливість надання матеріальної допомоги у зв’язку зі смертю працівника членам його сім’ї.

Враховуючи викладене вище, Комунальне некомерційне підприємство звертається за отриманням індивідуальної податкової консультації із такого запитання:

чи призведе одноразова виплата Комунальним некомерційним підприємством матеріальної допомоги у зв’язку зі смертю працівника членам його сім’ї до втрати статусу неприбуткової організації з подальшим виключенням такого підприємства з Реєстру та набуттям статусу платника податку на прибуток?

 

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4     ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану п. 133.4  ст. 133 Кодексу застосовується з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено           п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні визначають Основи законодавства України про охорону здоров’я.

Основи діяльності закладів охорони здоров’я встановлено ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

При цьому за організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я комунальної власності можуть створюватися та функціонувати як комунальні некомерційні товариства або комунальні установи.

Порядок здійснення фінансового забезпечення охорони здоров’я визначено       ст. 18 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

Законодавство про працю, як встановлено ст. 4 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), складається з КЗпП та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються КЗпП, Законом України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (зі змінами) та іншими нормативно-правовими актами (частина третя ст. 94 КЗпП).

Підпунктом 1 п. 3 розділу I Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (зі змінами), визначено, що виплати, пов’язані з оплатою праці – це виплати, віднесені до фонду оплати праці, а також до інших виплат, що не належать до цього фонду згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України  27 січня 2004 року за  № 114/8713, зі змінами           (далі – Інструкція № 5).

Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, встановлено розділом 3 Інструкції № 5.

До таких виплат належать, зокрема, матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання           (п. 3.31 Інструкції № 5).

Слід зазначити, що згідно з п.п. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Кодексу працівником вважається фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

КЗпП, який регулює трудові відносини всіх працівників, передбачає відповідно до ст. 10 КЗпП, що на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців укладається колективний договір.

У колективному договорі, як визначено ст. 13 КЗпП,  встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, встановлення гарантій, компенсацій, пільг.

Отже, проведення комунальним некомерційним підприємством, що є закладом охорони здоров’я, у статусі неприбуткової організації виплати у вигляді матеріальної допомоги, що не має систематичного характеру, у зв’язку з похованням працівника такого підприємства в межах виконання зобов’язань, встановлених колективним договором, не призводить до порушенням вимог            п. 133.4 ст. 133 Кодексу та не є підставою для виключення такого комунального некомерційного підприємства з Реєстру за умов, що такі виплати здійснюються з дотриманням вимог законодавства про працю.  

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).