Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.12.2025 р. № 6453/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення             Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації щодо окремих питань з перебування юридичної особи  на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи та не є платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності Товариства є здача в оренду власного нерухомого майна               (КВЕД 68:20).

Товариство на одному із своїх об’єктів планує встановити сонячну електростанцію та планує в подальшому відповідно до основного виду своєї діяльності надавати дане приміщення (повністю або частково) в оренду  іншим                   суб’єктам господарювання.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи може юридична особа, що є платником єдиного податку  3 групи за ставкою 5% забезпечувати власне приміщення електричною енергією, в тому числі за рахунок сонячної електростанції та надавати дане приміщення (повністю або частково) в оренду іншим суб’єктам господарювання, без відшкодування ними витрат власника за електричну енергію? Чи буде за таких умов розглядатися використання електричної  енергії виробленої сонячною електростанцією, як споживання її для власних потреб Товариством?
2. Чи може Товариство, що є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 %, не порушуючи правил перебування на єдиному податку, надавати приміщення разом із обладнанням  - сонячною електростанцією в користування іншим суб’єктам для ведення ними їхньої господарської діяльності?

 

Щодо першого – другого питання.

Оскільки Товариством не надано інформації, достатньої для однозначної ідентифікації суті операцій, що ним здійснюються, ДПС надає загальні роз'яснення щодо оподаткування операцій, описаних у зверненні.

Відносини власності та порядок реалізації права власності визначають Конституція України та Цивільний кодекс України (далі – ЦКУ).

Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (частина друга статті 325 ЦКУ).

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 320 ЦКУ).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина перша статті 759).

Частиною першою – другою статті 762 ЦКУ визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Пунктом 5 частини першої ст. 1 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон № 2189) визначено, що житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

При цьому індивідуальний споживач – це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої                               статті 1 Закону № 2189).

Виконавець комунальної послуги – це суб’єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2189).

Комунальні  послуги – послуги з постачання та  розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (пункт 2 частини першої                статті 5 Закону № 2189).

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначено Законом України від 13 квітня 2017 року
№ 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон № 2019), який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею - продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище

Відповідно до пункту 68 частини першої статті 1 Закону № 2019 постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії.

Виробництво електричної енергії - діяльність, пов’язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії (пункт 11 частини першої                        статті 1 Закону № 2019.

Споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання                            (пункт 47 частини першої статті 1 Закону № 2019).

Пунктом 31 частини першої статті 1 Закону № 2019 визначено, що електростанція - електроустановка або група електроустановок, призначених для виробництва електричної енергії або комбінованого виробництва електричної та теплової енергії.

Правила роздрібного ринку електричної енергії затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі – Постанова № 312).

Відповідно до абзацу 10 пункту 1.1.2 глави 1.1 розділу I Постанови № 312 власник електричних мереж - юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для розподілу електричної енергії, або юридична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі електричної енергії.

Генеруюча установка приватного домогосподарства - комплекс взаємопов'язаних споруд і устаткування, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру, які розташовані в межах приватного домогосподарства (абзац 12 пункту1.1.2 глави 1.1 розділу I Постанови № 312).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Підпунктами 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 Кодексу).

До суб’єктів господарювання третьої групи, належать, зокрема, юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року  (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу).

У відповідності до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статтею 292 Кодексу.

Згідно з пунктом 291.6 статті 291 Кодексу платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Пунктом 291.5 статті 291 Кодексу визначені види діяльності за умови здійснення яких юридичні особи не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи.

Зокрема, не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб’єкти господарювання, які здійснюють, виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин)                           (підпункт 3 ппідпункту 291.5.1  пункту 291.5 статті 291 Кодексу).

Підакцизні товари (продукція) – товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку (підпункт 14.1.145 пункт 14.1 стаття 14 Кодексу).

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 Кодексу до підакцизних товарів належить електрична енергія, на яку встановлено ставку акцизного податку за кодом товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 2716 00 00 00.

Враховуючи вищезазначене, юридична особа - платник єдиного податку третьої групи у разі забезпечення власного приміщення електричною енергією за рахунок власної сонячної електростанції та використання її виключно для власних потреб (без продажу третім особам) не впливає на можливість перебування юридичної особи на спрощеній системі оподаткування, за умови дотримання глави 1 розділу XIV Кодексу.

Проте, якщо юридична особа - платник єдиного податку третьої групи буде здійснювати діяльність з надання за договором оренди (повністю або частково) власного приміщення, в умовах якого буде передбачено право користування сонячною електростанцією іншим суб’єктам господарювання для ведення ними їхньої господарської діяльності, тобто, фактично у вартість послуги оренди буде включатися компенсація витрат за електричну енергію, то за таких умов суб’єкт господарювання не має права перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.