Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.12.2025 р. № 6455/ІПК/14-29-24-01-01

Головне управління ДПС у Миколаївській області розглянуло звернення фізичної особи – підприємця щодо застосування норм податкового законодавства з питання застосування спрощеної системи оподаткування, та керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс)

У своєму зверненні фізична особа - підприємець повідомила, що перебуває на спрощеній системі оподаткування 3 групи зі ставкою 5% та створює власний розважальний та навчальний контент та розміщує його на платформі YouTube.

Коли блогер створює акаунт на Сервісі він укладає першу угоду з YouTube, згідно з Умовами якої: «Надсилаючи Контент у Сервіс, ви надаєте YouTube глобальну, невиключну, таку, що не вимагає сплати роялті та що може бути передана та субліцензована, ліцензію на використання Контенту (включно з  правом його відтворювати, розповсюджувати, змінювати, показувати та виконувати) з метою забезпечення роботи, просування й удосконалення Сервісу».

Тобто, згідно з наведеними Умовами блогер додає в Сервіс свої відео як об’єкт авторського права, і передає YouTube право на безкоштовне користування таким контентом.

В Умовах користування YouTube про право на монетизацію вказано:

«Ви надаєте YouTube право монетизувати ваш Контент у Сервісі (причому така монетизація може включати показ реклами в Контенті чи поруч із ним або стягнення плати з користувачів за доступ до Контенту). Ця Угода не дає вам права отримувати будь-які виплати».

Тобто, блогер дозволяє YouTube показувати рекламу у своїх відео, та отримувати кошти за демонстрацію реклами (показ реклами), які будуть вважатися саме наданими рекламними послугами, а не роялті.

Автор має в наявності Інвойси, де замовником виступає GOOGLE (здійснює оплату вказаної послуги через «Google AdSense» у доларі США. При оплаті податку враховується оплата послуги в гривні за курсом НБУ в день надходження оплати), а в описі послуг вказано саме: «Оплата за розміщення реклами».

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи маю я право як ФОП – платник єдиного податку 3 групи зі ставкою 5% отримувати кошти, що надходять ФОП від YouTube як частка доходу, отриманого YouTube від розміщення реклами у відеоматеріалах, створених ФОП, та чи будуть такі кошти вважатися доходом ФOП і отриманими у межах спрощеної системи оподаткування (у разі зарахування таких коштів на рахунок ФОП та своєчасної сплати податку та військового збору)?

2. Чи можуть такі надходження бути включені до складу доходів ФOП, враховуючи, що ФОП створює та розміщує відео на своєму YouTube-каналі з метою отримання доходу від розміщення реклами, а також той факт, що, укладаючи з YouTube договір оферти, користувач (ФОП) свідомо надав YouTube право самостійно розміщувати рекламу у своїх відео?

3. Зазначена діяльність припустима за діючим законодавством в рамках ФОП – платник єдиного податку 3 групи зі ставкою 5%, відповідає КВЕД 73.12 та не є роялті?

4. Чи достатньо інвойса (додаток 2) для обґрунтування отриманих від платформи виплат ФОП – платником єдиного податку 3 групи зі ставкою  5% згідно з діючим податковим законодавством? Якщо інвойса недостатньо, то які саме документи необхідні та за яким зразком?

5. Чи зберігає чинність отримана Індивідуальна податкова консультація за умови опублікування нових листів роз’яснень ДПС України у загальнодоступних джерелах з приводу чинних нормативно-правових актів?

Щодо першого, другого питання

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу ХІV Кодексу.

Умови перебування фізичної особи – підприємця на єдиному податку третьої групи встановлені п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу, відповідно до якого до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 291.5 ст. 291 Кодексу визначені види діяльності, здійснюючи які фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп.

Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 291 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьому датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Таким чином, у разі якщо реклама YouTube, яка розміщується YouTube у відеоматеріалах, створених фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку, пов’язана з господарською діяльністю платника єдиного податку, то кошти, отримані від YouTube та зараховані на рахунок, відкритий у банківській установі в Україні для здійснення підприємницької діяльності (впродовж звітного періоду, але не пізніше річного податкового (звітного) періоду) включаються до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку та оподатковуються у порядку, визначеному главою 1
розділу XIV Кодексу.

Разом з тим, якщо зазначена реклама стосується виключно діяльності YouTube, тобто не пов’язана з господарською діяльністю фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, то сума вказаних коштів оподатковується як іноземний дохід за правилами, встановленими для платників податків – фізичних осіб.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначено розділом ІV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи, отримані з джерел за межами України.

Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу,  відповідно до п.п. 170.11.1 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім випадків, визначених цим підпунктом.

Згідно із п. 164.4 ст. 164 Кодексу під час отримання доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Щодо третього питання

Закон України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу»          (далі – Закон № 270) визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Реклама – інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару (п. 15 частини першої ст. 1 Закону № 270).

Підпунктом 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що роялті – це будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України від 15 травня 2018 року № 2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Таким чином, якщо фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку отримується дохід у вигляді винагороди за перегляд іншими користувачами YouTube чи іншого веб-сайту реклами  перед, під час та після показу відео на сторінці перегляду, а також поруч із власними роликами користувача, то сума такого доходу у розумінні Кодексу не є роялті.

Слід зазначити, що відповідно до п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.

Відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457, фізична особа при здійсненні державної реєстрації фізичної особи – підприємця за власним бажанням обирає вид діяльності, який планує здійснювати під час господарської діяльності.

Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності затверджено наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396.

Враховуючи викладене, з питання щодо надання роз’яснення з приводу визначення коду виду діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010 доцільно звернутися до Державної служби статистики України.

Щодо четвертого питання

Ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку визначено ст. 296 Кодексу.

Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Згідно з п. 296.3 ст. 296 Кодексу платники єдиного податку третьої
групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020
№ 728 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579» з 01 січня 2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Проте зміни, запроваджені з 01.01.2021 Законом України                            від 14 липня 2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб – підприємців», щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо) чи в електронному вигляді
(в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо)), не скасовують
обов’язку дотримуватися платниками єдиного податку, вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи –
підприємця на підставі первинних документів у відповідності до норм п. 44.1
ст. 44 Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

При цьому ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»  (далі – Закон № 996) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно зі ч.2 ст. 9 Закону № 996 первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Таким чином, операції з надання послуг фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку підтверджуються відповідними первинними документами на підставі яких визначається об’єкт оподаткування (розрахункові документи, платіжна інструкція, акти про надання послуг тощо).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996).

Таким чином, з питань щодо правильного оформлення первинних документів доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо п’ятого питання

Відповідно до п.п. 14.1.172¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Зокрема, за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі (п. 52.3 ст. 52 Кодексу).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, підлягає реєстрації в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, без зазначення найменування (прізвища, ім’я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ та його податкової адреси.

Пунктом 53.1 ст. 53 Кодексу визначено, що у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов’язку сплати податкового зобов’язання, визначеного Кодексом.

Згідно з п. 53.2 ст. 53 Кодексу платник податків може оскаржити до суду, зокрема, надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом, зокрема, індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, індивідуальна податкова консультація, надана платнику податків у паперовій або електронній формі, має індивідуальний характер і може застосовуватись виключно таким платником податків з дня її надання до моменту її зміни або скасування.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.