Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.12.2025 р. № 6460/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення підприємства (далі – Підприємство) від № про надання індивідуальної податкової консультації, надісланого листом Головного управління ДПС
у від № (вх. ДПС № від), керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє таке.

Відповідно до тексту звернення, однією з форм діяльності Підприємства є організація аукціонів за фіксованою ціною. Розрахунки з покупцями здійснюються з використанням платіжного сервісу LiqPay.

Враховуючи викладене вище, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. Чи є операція з організації аукціонів за фіксованою ціною, яку провадить Підприємство розрахунковою операцією, якщо воно приймає кошти за придбане на аукціоні майно на свій IBAN лише транзитом, перераховуючи такі кошти в подальшому державному або приватному виконавцю (крім винагороди за організацію та проведення аукціону за фіксованою ціною)? 

2. Чи необхідно застосовувати реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій під час організації та проведення Підприємством аукціонів за фіксованою ціною відповідно до розділу VI Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (далі – Порядок)?

 

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО / ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання
(далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі ІІ Закону № 265.

Слід зазначити, що обов’язок застосування РРО / ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначені у законодавстві, у тому числі у нормах його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться СГ всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов’язок СГ застосовувати РРО / ПРРО, при отриманні оплати за товари, залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону № 265, розрахункова
операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

 

Пунктами 1 та 2 статті 3 Закону № 265 визначено, що СГ, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані, зокрема:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Звертаємо увагу, що наведені вище положення статей 2 та 3 Закону № 265 містять слово «тощо», яке вказує на невичерпність наведеного переліку, а тому описаний у зверненні спосіб розрахунку між Підприємством та покупцями містить ознаки розрахункових операцій у розумінні Закону № 265.

Слід зазначити, що Верховним Судом вже досліджувалось питання здійснення розрахунків у сфері дистанційної торгівлі при здійсненні продажу товарів із використанням мережі Інтернет і прийманням оплати за товар за допомогою систем надавачів платіжних послуг у постанові Верховного Суду, де, зокрема, зазначено, що платіжні сервіси та сервіси переказу коштів
(у визначенні Закону України від 30 червня 2021 року № 1591 «Про платіжні послуги» – засоби дистанційної комунікації) призначені для спрощення проведення розрахунків між фізичними особами, юридичними особами та/або фізичними особами – підприємцями в мережі Інтернет за допомогою персональних комп’ютерів та/або інших мобільних пристроїв та з використанням банківських платіжних карток.

За своїм змістом вони є системами для надання послуг з еквайрингу у дистанційному режимі.

Колегія суддів вважає, що продаж товарів на умовах передоплати із застосуванням засобів дистанційної комунікації відбувається у три етапи:

1) операція з приймання платіжним сервісом коштів від покупця, про що формується відповідне електронне повідомлення про приймання коштів;

2) операція безготівкового переказу платіжним сервісом коштів, прийнятих від покупця, на банківський рахунок продавця;

3) передача товару покупцю.

З технічної точки зору між продавцем товарів і фінансовою установою, якій належить платіжний сервіс, відбувається саме операція з безготівкового переказу коштів, для проведення якої застосування РРО / ПРРО не є обов’язковим, разом з тим, суб’єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є продавець товарів, і отримувач такого товару (покупець), який здійснює грошовий розрахунок за цей товар у дистанційному режимі за допомогою платіжного сервісу.

На правильність цього висновку вказує і юридична модель здійснення платежу за електронним договором з оплатою через використання електронних платіжних сервісів, яка передбачає використання для розрахунку саме банківської платіжної картки в дистанційному режимі.

Положення Закону № 265 прямо визначають необхідність оформлення відповідного розрахункового документа у разі застосування банківської платіжної картки при здійсненні такої розрахункової операції, хоча її характер і є безготівковим.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що у разі придбання товару на умовах передоплати із застосуванням платіжних сервісів СГ повинен обов’язково видати або надіслати покупцеві розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, що підтверджує факт купівлі-продажу товарів.

Поряд з цим звертаємо увагу Підприємства, що статтею 9 Закону № 265 визначено вичерпний перелік умов за яких застосування РРО / ПРРО є необов’язковим. Однією із таких умов є пункт 12 статті 9 Закону № 265 відповідно до умов якого РРО / ПРРО можуть не застосовуватись, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо).

Враховуючи викладене, та як відповідь на питання 1 повідомляємо, що описаний у зверненні спосіб розрахунків між Підприємством та споживачами містить ознаки розрахункової операції у розумінні Закону № 265, водночас якщо в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються взагалі, застосування РРО / ПРРО для Підприємства не є обов’язковим.

 

Відповідь на питання 2.

Враховуючи викладене вище повідомляємо, що Підприємство має право скористатися вказаною вище підставою щодо незастосування РРО / ПРРО на тих господарських одиницях де відсутні не лише описанні ним розрахунки із покупцями, а й відсутні готівкові розрахунки за іншими операціями, які безпосередньо не пов’язанні з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.