Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.12.2025 р. № 6470/ІПК/26-15-04-15-06

Головне управління ДПС у м. Києві на звернення Товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультації стосовно справляння плати за землю (далі – Плата), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником нежитлових приміщень, розташованих у багатоповерховій будівлі бізнес – центру (далі – Об’єкти) на земельній ділянці комунальної власності (кадастровий номер ХХХХХХХХХ:ХХ:ХХХ:ХХХХ) (далі – Ділянка), договір оренди або суборенди на яку з Київською міською радою – власником Ділянки не укладено.

Товариство просить надати роз’яснення, чи виникає обов’язок зі сплати земельного податку як власника Об’єктів, якщо право власності або оренди на Ділянку Товариством не оформлені.

Принцип платності використання землі в Україні, передбачений ст. 206 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ), реалізовано у Кодексі у двох формах Плати: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, які оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.ст. 125, 126 ЗКУ).

Власники землі та землекористувачі сплачують Плату з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Уразі відсутності права власності або права користування на земельну ділянку (її частину) Товариство не вважається платником Плати у розумінні ст. 269 Кодексу до моменту виникнення відповідних прав на Ділянку (її частину) відповідно до записів, сформованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі, у порядку, визначеному законом.

Статтею  120 ЗКУ передбачений механізм переходу права на земельну ділянку у разі набуття прав власності на об’єкт нерухомого майна.

Зокрема якщо об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об’єкта нерухомого майна зобов’язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому ст.ст.  118,  123 або 128 ЗКУ.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст.  122 ЗКУ, зобов’язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому ЗКУ (абзаци перший, другий част. одинадцятої ст.  120 ЗКУ).

Отже, Товариство як власник Об’єктів на підставі положення частини одинадцятої ст.  120 ЗКУ, має право на отримання у власність/користування Ділянку (її частину), на якій розташовані Об’єкти.

Разом з цим, земельним законодавством передбачена відповідальність за ухилення осіб від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них (п. «ї» частини першої ст. 211 ЗКУ).

Товариство як власник Об’єктів свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянку, та у якого з моменту здійснення державної реєстрації права на Ділянку виникнуть податкові зобов’язання з Плати.

Водночас контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст.  33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), то органи місцевого самоврядування, які реалізують свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташовані земельні ділянки, що використовуються без правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст.ст.  377, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст.  120, 125, 126 та 206 ЗКУ, мають право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст.  1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування ними, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Така орендна плата за користування Ділянкою (її частиною) без укладеного договору оренди землі не є податковим платежем і не регулюється Кодексом.

Враховуючи викладене, Товариству доцільно звернутися до Київської міської ради – власника Ділянки щодо врегулювання питання плати за землекористування до оформлення речового права  на Ділянку (її частину).

Після оформлення Товариством, у встановленому законодавством порядку, відповідного речового права користування на Ділянку під Об’єктами, у нього виникне обов’язок з нарахування та сплати податкових зобов’язань з Плати.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.