Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.12.2025 р. № 6502/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) (далі – ТОВ) (…), щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у звернені, ТОВ є платником податку на прибуток
на загальних підставах та платником податку на додану вартість. Основний вид діяльності ТОВ – надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна.

У працівників ТОВ виникає необхідність використання власних автомобілів для виконання своїх посадових обов’язків та вирішення питань господарської діяльності ТОВ.

ТОВ планує укласти з працівниками угоди про компенсацію зносу (амортизації) автомобілів з розрахунку за 1 км пробігу автомобіля
під час його використання у службових цілях. За своєю сутністю вказана угода не є договором оренди автомобіля, який регулюється цивільним законодавством, бо вона укладається в рамках статті 125 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП).

Сума компенсації, яка буде виплачена працівнику не призведе до отримання додаткових благ або збільшення його добробуту, оскільки це відшкодування зносу транспортного засобу працівника, а отже не є доходом
у розумінні підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є сума, вказаної грошової компенсації (як відшкодування
витрат, понесених фізичною особою у зв’язку з виконаним трудових обов’язків), оподатковуваним доходом працівника чи іншої особи відповідно до підпункту «а» підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Кодексу?

2. Чи нараховується податок на доходи фізичних осіб та військовий збір на суму компенсації (відшкодування), яка виплачується працівнику за знос (амортизацію) його власного автомобіля, що використовувався для виконання ним своїх посадових обов’язків?

3. Чи нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) на суму компенсації (відшкодування), яка виплачується працівнику за знос (амортизацію) його власного автомобіля, що використовувався для виконання ним своїх посадових обов’язків?

4. Чи є додатковим благом, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу вартість пального, придбаного ТОВ для власних автомобілів працівників, які ТОВ використовує згідно з угодую для реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами?

Щодо першого-четвертого питань

Статтею 125 КЗпП передбачено компенсацію за зношування інструментів, належних працівникам. Працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їхнє зношування (амортизацію). Розмір і порядок цієї компенсації визначається власником за погодженням з працівником.

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Кодексу доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу).

Статтею 165 Кодексу визначено перелік доходів, які не включаються до розрахунку місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підпунктом 1.7 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у
підпункті 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 Кодексу, підпункту 3 і 4
пункту 170.13¹ статті 170 Кодексу та пункту 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас пунктом 164.2 статті 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема:

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу), у вигляді, зокрема:

вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту)
чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону
в установлених ними межах (підпункт «а» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу);

вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної
за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 статті 164 Кодексу (підпункт «е» підпункт 164.2.17 пункт 164.2
статті 164 Кодексу);

інші доходи, крім зазначених у статті 165 Кодексу (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).

Відповідно до пункту 164.5 статті 164 Кодексу під час нарахування (надання) доходів у будь якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені, згідно з Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К=100:(100–Сп), де К коефіцієнт,
Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у підпунктах 167.2 – 167.5
статті 167 Кодексу).

Також вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 1 підпункту 1.2
пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу та підпункту 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

При цьому податковий агент, поняття якого наведено у
підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми
такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену
в статті 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену в підпункті 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Кодексу та підпункт 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент – для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (підпункт «а» пункту 171.2 статті 171 Кодексу).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»,
та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг)
за цивільно-правовими договорами (абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464).

Згідно із частиною п’ятою статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі
22 відс. до визначеної статтею 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Разом з тим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня
2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, відповідно до пункту 11 розділу I якого компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструмента та особистого транспорту, не є базою нарахування єдиного внеску.

Враховуючи викладене, у разі якщо юридичною особою виплачується дохід фізичній особі (працівнику) у вигляді компенсації за використання власного транспортного засобу для потреб підприємства, то з метою оподаткування зазначений дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. Тобто оскільки виплата зазначеної компенсації
не пов’язана з відрядженням працівника, то з метою оподаткування положення підпункту «а» підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Кодексу не застосовуються.

При цьому дохід працівника у вигляді вартості пального, використаного при експлуатації власного транспортного засобу для потреб підприємства без належного підтвердження або використання автомобіля протягом робочого дня для власних потреб, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо з відповідним оподаткуванням.

Крім того, зазначені доходи не є базою нарахування єдиного внеску.

Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування доходів, отриманих фізичними особами – резидентами/нерезидентами
з території України, можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

_________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.