Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.12.2025 р. № 6513/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо порядку складання податкових накладних та розрахунків коригування та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство є виконавцем робіт відповідно до договору будівельного підряду, укладеного із замовником. Хронологія подій за операціями з виконання таких робіт наступна:

отримання від замовника попередньої оплати (далі − аванс); Товариством було складено податкову накладну (далі – ПН № 1) на дату отримання коштів та зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН);

оформлення акту приймання виконаних робіт;

отримання часткової оплати по акту приймання виконаних робіт (далі – оплата); на дату отримання коштів Товариством було складено податкову накладну виходячи із суми таких коштів та зареєстровано її в ЄРПН;

повернення замовнику банком-гарантом (на вимогу такого замовника) попередньої оплати шляхом списання з рахунка Товариства та перерахування на рахунок замовника коштів у сумі авансу; Товариством на дату повернення коштів було складено розрахунок коригування до ПН № 1 на усю суму повернутих замовнику коштів, який був зареєстрований в ЄРПН замовником.

Між сторонами виникли суперечності щодо порядку складання податкових накладних / розрахунків коригування в описаній ситуації (замовник вимагає скласти податкову накладну за операцією з виконання робіт на дату оформлення акту приймання виконаних робіт виходячи з усієї суми, зазначеної у акті).

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо дати та суми, на яку / виходячи з якої Товариство повинно скласти податкові накладні / розрахунки коригування в описаній у зверненні ситуації.

Разом з тим інформація, надана у зверненні, не дає змоги чітко встановити всі обставини та наслідки здійснених операцій, необхідні для однозначної їх ідентифікації. У зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо питань, порушених у зверненні.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів,  пов'язаних  з обчисленням  і сплатою податків і зборів,  ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V,  підрозділами 2 та 10 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (перша подія):

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, − дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку − дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої − дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів − дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг − дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг  платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису (пункт 187.1 статті 187 ПКУ).

Пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 ПКУ встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс)
(пункт 201.7 статті 201 ПКУ).

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Враховуючи викладене, відповідно до норм ПКУ податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов’язань (дату першої події) окремо на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Дані, зазначені у такій податковій накладній (у тому числі дата складання), мають відповідати первинним документам, складеним за операцією. У разі виникнення підстав, визначених пунктом 192.1 статті 192 ПКУ, постачальник складає розрахунок коригування до такої податкової накладної.

В описаній у зверненні ситуації, якщо аванс було сплачено за роботи, передбачені договором, та надалі після оформлення акту виконаних робіт та здійснення замовником додатково часткової оплати виконаних робіт, зазначених у такому акті, аванс повертається замовнику у повному обсязі (при цьому вартість виконаних робіт перевищує суму оплати за них, здійсненої після оформлення акту), то розрахунок коригування до ПН № 1 складається на дату такого повернення коштів не на всю суму коштів, що повертається, а за вирахуванням із такої суми вартості виконаних робіт, яка залишається неоплаченою після повернення таких коштів. У даному випадку ще одна податкова накладна за здійсненими операціями не складається.

Водночас кожен конкретний випадок стосовно складання податкових накладних / розрахунків коригування за операціями, що здійснюються платником податку, має розглядатися з урахуванням суттєвих умов господарських договорів,  обставин здійснення таких господарських операцій, а також первинних (бухгалтерських) документів, оформленням яких вони супроводжувались.

При підготовці індивідуальної податкової консультації на звернення платника податку контролюючий орган не здійснює аналіз господарської діяльності платника податку та не визначає, якою датою та на яку суму платнику податку необхідно складати податкові накладні / розрахунки коригування за окремими господарськими операціями, що може бути досліджено в межах перевірок, що проводяться відповідно до норм ПКУ. Згідно зі статтею 36 ПКУ платники податку повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Врегулювання питань господарських правовідносин між суб’єктами господарювання не належить до компетенції Державної податкової служби України.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.