Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.12.2025 р. № 6535/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                       Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації щодо окремих питань з визначення доходу платника єдиного податку та, керуючись ст.52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

          Товариство повідомило, що Товариство А є платником єдиного податку третьої групи 5 % та в червні 2025 році стало єдиним засновником підприємства Б (далі - Товариство Б) із статутним капіталом 1 000 000 грн. На протязі III -го кварталу 2025 року як внесок в цей статутний капітал Товариством А було передано Товариству Б матеріальних цінностей на суму приблизно 300 000 грн. і в  IV кварталі 2025 року планується завершення формування статутного капіталу Товариства Б в повному обсязі шляхом внеску Товариством А  ТМЦ і грошовими коштами на необхідну суму.

          Проте, зважаючи на певні обставини, Товариство Б планує до кінця 2025 року закритися, повернувши Товариству А грошовими коштами суму внеску  в статутний фонд в повному обсязі.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

Чи підлягає оподаткуванню єдиним податком в Товариства А сума повернених внесків зі статутного капіталу Товариства Б?

 

Щодо зазначеного питання.

Оскільки Товариством не надано інформації достатньої для однозначної ідентифікації суті операцій, що здійснюються, тому ДПС надає загальні роз'яснення щодо оподаткування операцій, описаних у зверненні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Кодекс (пункту 1.1 статті 1 Кодексу).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу I Кодексу інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення правового статусу товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників визначається Законом України                        від 06.02.2018 № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»  із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2275).

Згідно з статтею 12 Закону № 2275 розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Відповідно до статті 13 Закону № 2275 вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 14 Закону № 2275 визначено, що кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки.

 

 

Вихід учасника з товариства закріплено в статті 24 Закону № 2275.

Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється (частина п’ята статті 24 Закону № 2275.)

Товариство зобов’язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати (частина сьома статті 24 Закону № 2275).

Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника (частина восьма статті 24 Закону № 2275).

За погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов’язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов’язанням із передачі іншого майна (частина дев’ята статті 24 Закону № 2275).

Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника (частина десята статті 24 Закону № 2275).

Відповідно до частини дванадцятої статті 24 Закону № 2275 зазначено, що  статутом товариства можуть бути передбачені інші строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб’єкта оціночної діяльності. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

При цьому, припинення товариства визначено статтею 48 Закону № 2275.

Частиною першою – другою статті 48 Закону № 2275 передбачено, що товариство припиняється внаслідок передання всього свого майна, всіх прав та обов’язків іншим господарським товариствам - правонаступникам шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або в результаті ліквідації.

Добровільне припинення товариства здійснюється за рішенням загальних зборів учасників у порядку, встановленому цим Законом, з дотриманням вимог, встановлених законодавством. Інші підстави та порядок припинення товариства встановлюються законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).

Права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами є корпоративними правами, визначені підпунктом 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Участь у формуванні статутного капіталу іншої юридичної особи є господарською операцією з придбання корпоративних прав, тобто здійсненням прямих фінансових інвестицій (підпункт 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Активи, які передаються інвестором як внесок до статутного капіталу, відображають у бухгалтерському обліку  за аналогією з їхньою реалізацією, тобто з визнанням доходу й одночасно витрат (у сумі балансової вартості таких активів). А з метою податкового обліку операція вважається продажем (реалізацією) товарів (підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу ). Адже право власності на активи переходить, тому компенсацією вартості таких активів є корпоративні права емітента.

Підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що  дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав,

 

інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються, зокрема, виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника - нерезидента України у зв'язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно з підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу платниками єдиного податку третьої групи можуть бути юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Об’єктом оподаткування для юридичної особи, яка сплачує єдиний податок, згідно з підпунктом 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу вважається будь-який дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній                     пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.

При цьому датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. (абзац перший пункту 292.6 статті 292 Кодексу).

Відповідно до пункту 292.11 статті 292 Кодексу до складу доходу платника єдиного податку, визначеного статтею 292 Кодексу не включаються, зокрема:

суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника (підпункт 8 пункту 292.11 статті 292 Кодексу);

дивіденди, отримані платником єдиного податку - юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному Кодексом (підпункт 10 пункту 292.11 статті 292 Кодексу).

Платники єдиного податку третьої групи повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей) (пункт 291.6 статті 291 Кодексу).

Юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 цього Кодексу (абзац п’ятий пункту 296.1 статті 296 Кодексу).

Такий облік ведеться за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 44.2 статті 44 Кодексу).

Порядок визнання доходів та їх класифікація здійснюється відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290                   (далі – П(С)БО), яке

 

поширюється на підприємства, організації та інші юридичні особи незалежно від форм власності.

Згідно з П(С)БО дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням норм Закону № 2275 добровільне припинення товариства здійснюється за рішенням загальних зборів учасників у порядку, встановленому цим Законом, з дотриманням вимог, встановлених законодавством. При цьому нормами Закону № 2275  забороняється вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника.

Оскільки, зі змісту звернення встановлено, що  Товариство А являється єдиним учасником Товариства Б, то виплата учаснику (юридичній особі - платнику єдиного податку) у разі ліквідації Товариства Б відповідно до Закону № 2275 для цілей оподаткування прирівнюється до дивідендів.

При цьому, до складу доходу юридичної особи - платника єдиного податку не включаються, зокрема, дивіденди, отримані платником єдиного податку - юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 10 пункту 292.11 статті 292 Кодексу).

В іншому випадку, дивіденди, отримані платником єдиного податку - юридичною особою від інших платників податків, в т.ч. від платника єдиного податку, які неоподатковані у порядку, визначеному Кодексом, включаються до складу доходу з дотриманням вимог  підпункту  2  пункту 292.1 статті 292 Кодексу.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).