Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.12.2025 р. № 6569/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення АТ «» (далі – Банк) щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму штрафу, нарахованого Національним банком України (далі – НБУ), керуючись ст. 52 та п.п. «в» п.п. 69.41.3  п.п. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у звернені, Банк є платником податку на прибуток на загальних підставах та платником ПДВ, застосовує міжнародні стандарти фінансової звітності.

У 2025 році НБУ за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, валютного законодавства, застосував до Банку заходи впливу у вигляді штрафу.

Відповідно до правил бухгалтерського обліку, сплачені штрафні санкції визнані витратами в період їх фактичного понесення.

У зв’язку з викладеним вище платник податків звертається за отриманням індивідуальної податкової консультації з такого запитання:

чи повинен Банк збільшити фінансовий результат до оподаткування у податковому обліку на суму штрафних санкцій, що нараховані за наслідками перевірок НБУ?

 

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі           п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується відповідно до п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

При застосуванні п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу з огляду на умови звернення необхідно враховувати таке.

Згідно з частиною першою ст. 2 Закону України від 20 травня 1999 року 
№ 679-XIV «Про Національний банк України» зі змінами (далі – Закон № 679-XIV) Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом № 679-XIV та іншими законами України.

Національний банк, як встановлено ст. 63 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» зі змінами (далі – Закон
№ 2121-III), під час здійснення нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

На захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі – запобігання та протидія) спрямований Закон України від 06 грудня 2019 року № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» зі змінами (далі – Закон № 361-IX) .

Фінансовий моніторинг – сукупність заходів, що вживаються суб’єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу (п. 66 частини першої ст. 1 Закону № 361-IX).

Згідно з частиною третьою ст. 6 Закону № 361-IX до суб’єктів державного фінансового моніторингу віднесено, зокрема, Національний банк.

Відповідно до частини дев’ятої ст. 32 Закону № 361-IX у разі порушення банками, філіями іноземних банків вимог законодавства у сфері запобігання та протидії Національний банк пропорційно до вчиненого порушення має право застосувати до них заходи впливу відповідно, у порядку та строки, визначені Законом № 2121-III та нормативно-правовими актами Національного банку.

До таких заходів впливу відповідно до п. 7  частини першої ст. 73 Закону
№ 2121-III належить, зокрема, накладення штрафів на банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України.

Отже, якщо в межах реалізації контрольних функцій Національним банком на банківську установу, що є платником податку на прибуток підприємств, накладено штраф за порушення у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, то такий платник податку на прибуток збільшує фінансовий результат податкового (звітного) періоду відповідно до п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу на суму такого нарахованого штрафу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).