Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.12.2025 р. № 6578/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питань оподаткування операцій із нерезидентами та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, заявник є неприбутковою установою.

Фонд створений з метою розвитку та стимулювання інноваційної діяльності, діяльності зі створення технологій, у тому числі технологій військового та подвійного призначення.

На даний час планується залучити норвезьке фінансування для спільного грантового проєкту, що передбачає підтримку українських та норвезьких стартапів у сфері оборонних інновацій.

За умовами співпраці передбачений бюджет проєкту, який складається з внеску Королівства Норвегія та України.

Для реалізації цього проєкту між Фондом та Інститутом оборонних досліджень (резидент Норвегії) планується укласти партнерську угоду, відповідно до якої передбачається надання Фондом безповоротної фінансової допомоги (грантів) юридичним особам – резидентам України та юридичним особам - нерезидентам, держава реєстрації яких Норвегія.

При цьому фінансування юридичних осіб - нерезидентів планується винятково з внеску Королівства Норвегія, а юридичних осіб – резидентів України як з українського, так і з норвезького внеску.

Кошти внесків будуть акумулюватись на рахунку Фонду.

Заявник запитує:

1. Чи має право Фонд застосовувати звільнення від оподаткування щодо безповоротної фінансової допомоги (грантів), яка надається Фондом юридичним особам – резидентам Королівства Норвегія, на підставі ст. 21 міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування?

2. Чи достатньо надання резидентом Королівства Норвегія Фонду документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу, для застосування звільнення від оподаткування на підставі ст. 21 міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування?

3. Яку податкову звітність має подавати Фонд при виплаті безповоротної фінансової допомоги (грантів) юридичним особам – резидентам Королівства Норвегія та порядок її формування?

Щодо питання 1

Відповідно до ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Королівства Норвегія  про уникнення подвійного оподаткування та попередження
податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/578_670#Text), яка ратифікована Законом  України № 340/96-ВР  від 12.07.1996 і є чинною в українсько-норвезьких податкових відносинах з 18.09.1996 (далі – Конвенція), застосовуються до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції).

Існуючими податками, на які поширюється  Конвенція, в Договірних Державах (Україні та Норвегії) визначено п. 3 ст. 2 Конвенції, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств».

«Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків (включаючи можливий майбутній податок на майно в Україні), які стягуються Договірною Державою після дати підписання цієї Конвенції, в доповнення до або замість  існуючих податків» (п. 4 ст. 2 Конвенції).

Відповідно до п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції у розумінні цієї Конвенції термін «особа» включає фізичну особу, компанію або будь-яке інше об’єднання осіб; термін «компанія» означає будь-яке корпоративне об’єднання або будь-яку організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об’єднання.

«При застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у ній, матиме те значення, яке надається йому в цей час законодавством цієї  Держави щодо податків, на які поширюється  Конвенція, якщо з контексту не випливає інше, будь-яке значення, яке визначається застосовуваним податковим законодавством цієї Держави, переважає над значенням, яке надається цьому терміну іншими законами цієї Держави» (п. 2 ст. 3 Конвенції).

Статтею 4 (Резидент) Конвенції визначено критерії щодо встановлення резиденції осіб, на яких поширюються її положення, згідно з п. 1 якої «при застосуванні цієї Конвенції термін «резидент Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місцезнаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію, і також включає цю Державу і її будь-який політико-адміністративний підрозділ або місцевий орган влади. Цей термін разом з тим не включає якусь особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо  ця особа одержує доходи з джерел у цій Державі або стосовно майна, що в ній міститься».

Пунктом 1 ст. 21 (Інші доходи) Конвенції визначено:

«1. Види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йде мова у попередніх статтях цієї Конвенції, оподатковуються тільки в першій згаданій Державі.

2. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються до доходів інших, ніж доходи від нерухомого майна, визначеного в п. 2 ст. 6 цієї Конвенції, якщо одержувач таких доходів є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через  розташоване в ній постійне  представництво  або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги через розташовану там постійну базу, і право або майно, у зв’язку з яким одержано доход, дійсно пов’язані з таким постійним представництвом або постійною базою. В такому випадку, залежно від обставин, застосовуються  положення ст. 7 або ст. 14».

Відповідно до офіційних Коментарів до ст. 21 (Інші доходи) Модельної податкової Конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку (https://www.oecd-ilibrary.org/taxation/model-tax-convention-on-income-and-on-capital-condensed-version-2017_mtc_cond-2017-en), покладеної в основу більшості чинних міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, у тому числі Конвенції (далі – Коментарі), які відповідно до Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969 застосовуються для цілей трактування положень таких договорів, ця стаття встановлює загальне правило (виключне право на оподаткування відповідного доходу державою, резидентом якої є отримувач такого доходу), яке стосується категорії доходів, що не охоплюються іншими (попередніми) статтями Конвенції, а також доходів, отриманих з джерел, які прямо не визначені.

Зазначене правило застосовується незалежно від того, чи використовується право на оподаткування Державою резиденції, і, таким чином, коли дохід виникає в іншій Договірній Державі, ця Держава не може стягувати податок, навіть якщо дохід не оподатковується у Державі резиденції  отримувача доходів (пп. 1 – 3 Коментарів).

Враховуючи зазначене, у загальному порядку, якщо йдеться про види доходів, отриманих особою, яка у розумінні Конвенції є резидентом Норвегії,  незалежно від джерела їх виникнення, що не підпадають під дію попередніх статей Конвенції, то право на оподаткування таких доходів має лише країна резиденції цієї особи – Королівство Норвегія, тобто в Україні ці доходи мають звільнятись від оподаткування (за виключенням випадку, зазначеного у п. 2 ст. 21 Конвенції – коли право або майно, у зв’язку з якими одержано доходи, пов’язані з постійною базою (постійним представництвом), через які одержувач доходу - резидент Норвегії здійснює підприємницьку діяльність в Україні).).

Щодо питання 2

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 Кодексу застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу (п. 103.2 ст. 103 Кодексу).

Згідно з п. 103.4 ст. 103 Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених у пунктах 103.5, 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

У п. 103.5 ст. 103 Кодексу встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Документ для цілей цього Кодексу – документ, створений у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», складення та/або подання, та/або надіслання якого передбачається цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу, та/або пов’язане з реалізацією прав та обов’язків платника податків, та/або контролюючих органів згідно із нормами цього Кодексу (п.п. 14.1.144¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до ст. 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (зі змінами) документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Щодо питання 3

Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного, зокрема, в п. 141.4 ст. 141 Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати (п. 137.3 ст. 137 Кодексу).

Таким чином, при виплаті доходу нерезиденту неприбутковою організацією на таку неприбуткову організацію покладено зобов’язання з утримання податку з доходів нерезидента, який перераховується до бюджету.

Згідно з абзацом дев’ятим п. 46.2 ст. 46 Кодексу неприбуткові підприємства, установи та організації, визначені п. 133.4 ст. 133 Кодексу, подають Звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 № 553 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 № 469) (далі – Звіт), та річну фінансову звітність.

Разом зі Звітом неприбуткові організації, які здійснюють виплату доходів нерезидентам, мають подати Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 зі змінами та доповненнями (далі – Декларація). Слід звернути увагу, що такі організації у Декларації крім рядка 23 ПН, де зазначається сума виплаченого доходу (сплаченого податку) з доходів нерезидентам у звітному періоді, та таблиці 1 «Розрахунок (звіт) податкових зобов’язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» додатка ПН до рядка 23 ПН Декларації, інші показники не заповнюють та інші додатки до Декларації не подають.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).